Гадрутцький район

 Завантажити фотографію

Гадруцький район (азербайджан. Hadrut rayonu, вірм. Հադրութի շրջան) — адміністративна одиниця в складі невизнаної Республіки Арцах і колишньої Нагірно-Карабахської автономної області колишньої Азербайджанської РСР з абсолютною більшістю вірменського населення. Утворений 8 серпня 1930 року під назвою Дізакський район. 17 вересня 1939 р. перейменовано в Гадрутську область. З 1933 р. виходить обласна газета «Колтнтесакан» (вірм. Կոլտնտեսական), з 1962 р. функціонує місцева редакція радіопередач.
З початком карабахського конфлікту в Гадрутському районі відбулися міжнаціональні зіткнення.
У травні-червні 1991 р. було депортовано 14 вірменських сіл на півдні області. Це була масштабна етнічна чистка, проведена за участю ОМОНівців МВС Азербайджанської РСР, внутрішніх військ МВС СРСР та Радянської Армії. Вона отримала назву «Операція Кільце». Спочатку села оточили працівники цих структур, потім перевірка будинків супроводжувалася пограбуваннями, знущаннями та побоями, потім людей змушували підписувати заяви про добровільне бажання залишити місця постійного проживання. Потім чоловіче населення виганяли до таборів для виселення. Їхні родини також залишили свої домівки. Біженці заполонили обласний центр Гадрут та інші міста й села НКАО та Вірменської РСР.
З проголошенням незалежності Нагірно-Карабахської Республіки після референдуму 2 вересня 1991 року Гадрутський район увійшов до складу невизнаної Республіки Арцах (НКР), хоча південь залишився під контролем Азербайджану. Ситуація змінилася в серпні 1993 року, коли під час Першої Карабахської війни була повністю звільнена не тільки вся територія регіону, а й війська вже незалежного Азербайджану залишили сусідні райони Лачин, Кубатли, Джебраїл і частину Фізулі. Після підписання Бішкекської мирної угоди колишній Джебраїльський район і частина Фізулінського району були передані в управління Гадрутського району. Місто Джебраїл стало військовим містечком під назвою Мехакаван (вірменською: Մեխակավան), а місту Фізулі повернули стару, докарягінську назву: Варанда (вірменською: Վարանդա). Таким чином, область Гадрут простягалася до берега річки Аракс і стала межувати з Іраном. Село Арахамух ( вірм. Առաջամուղ ) було побудовано на південь від Мехакавану коштом вірменської діаспори.
Восени 2020 року, під час Другої Карабахської війни, Азербайджан, заручившись всебічною військовою підтримкою Туреччини, яка постачала йому всі види військової техніки, елітні підрозділи спецназу, генерали для керівництва операціями, загони найманців-терористів із Сирії, Лівія і Пакистан, розгорнувши широкомасштабний наступ, взяли під контроль всю територію Гадрутського району і ряд прилеглих територій.

Лише на північному сході регіону зберігся упор вірменського опору, так званий «анклав Хцаберд»: села Хцаберд (Чайлаккала), Хін Тагер (Коне Таглар), Спітакашен, Арпагетик і ряд прилеглих територій. . Після підписання угоди про припинення вогню 9 листопада 2020 року та виведення військ Республіки Арцах з Лачинського району цей вірменський утримувач потрапить практично в оточення азербайджанців (за винятком тонкої смуги землі на східному схил Карабаського хребта). Але 12 листопада азербайджанські військові, порушивши угоду про припинення вогню, зробили спробу захопити анклав Хцаберд. Міноборони НКР звернулося за допомогою до російських миротворців. 13 листопада миротворці Російської Федерації взяли під контроль цю ділянку регіону, включивши її в зону відповідальності миротворчого контингенту Російської Федерації в Карабаху. Але незабаром вони передумали і покинули Хцабердський анклав. Відразу після свого відходу війська азербайджано-турецької коаліції, маючи колосальну військову перевагу, оточили та знищили більшість захисників анклаву. Уцілілих потрапили в полон. Азербайджанці назвали їх "терористами, які здійснили військову операцію після підписання перемир'я" і відправили до Баку для демонстративних судових фарсів проти них. На сьогоднішній день багато з цих людей залишаються в азербайджанському полоні.