Майдан Незалежності (Київ)

До кінця Х століття ця місцина, як і весь теперішній Хрещатик, звалася Перевісищем і була болотом. Там, де тепер починається Софійська вулиця, була Лядська брама, що вела до Верхнього міста.
В 1730-х роках тут з'явилися перші дерев'яні, а в 1750-х років — кам'яні будинки. У 1869 році місцина дістала назву Хрещатицька площа (рос. Крещатицкая площадь). До 1871 року на майдані був ринок, відбувалися циркові вистави, гуляння.
У 1851 році на майдані було споруджено першу велику цегляну будівлю — будинок Дворянського зібрання (архітектор Олександр Беретті; тепер на цьому місці будинок Федерації профспілок України).
У 1876 році, після спорудження Міської думи за проектом архітектора Олександра Шіле, [зруйнована у вересні 1941 року радянськими радіокерованими мінами), майдан дістав назву Думської.
Березень 1919 року — площа отримала назву Радянська.
1935 рік — Радянський майдан перейменували на майдан імені Калініна[6] (на відзнаку 60-річчя Михайла Калініна), у 1944 році цю назву було підтверджено.
У 1941–1943 роках під час нацистської окупації майдан мав назви Думського та Майдану імені 19 вересня.
17 грудня 1976 року була відкрита станція метро «Площа Калініна» (з 17 жовтня 1977 року — «Площа Жовтневої революції», з 26 серпня 1991 року й донині — «Майдан Незалежності»)
1977 рік — на площі встановили монумент Великій Жовтневій соціалістичній революції (демонтований 1991 року). Після реконструкції отримала назву площа Жовтневої революції, на честь Жовтневої революції 1917 року, назву площа Калініна дістала теперішня Михайлівська площа).
Серпень 1991 року — площа отримала сучасну назву на честь проголошення Україною державної незалежності. Слід відзначити, що в побуті назва майдан Незалежності використовувалася вже з 1990-го року, ця назва виникла завдяки великій кількості мітингів на підтримку незалежності України, що проводилися на площі в 1989–1991 роках, тож офіційне перейменування лише затвердило народну назву.