вул. Саксаганського, 108/16 (Київ)

 адміністративна будівля/офіс, неокласична архітектура, цікаве місце, пам'ятка архітектури (історії), споруда 1899 року

Будинок зведено за проектом архітектора О. Хойнацького у 1898 - 1899 рр. для Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами ПРТТАТ (рос. ЮРОТАТ), яке пропонувало на продаж в Україні хімічні продукти для наукових досліджень, промисловості, сільського господарства, цукрових заводів, виноробства тощо; титровані розчини для аптек, лабораторій; засоби для дезінфекції при епідеміях; косметику і пахощі багатьох відомих фірм та косметичні товари власної лабораторії; аптечні та лабораторні приладдя, хірургічний інструмент і санітарні приладдя; гумові предмети; перев'язувальний матеріал. В 1990-х роках у будинку здійснено ремонтно-реставраційні роботи.
Триповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані замкнуте каре з майже квадратним подвір'ям. Дах двосхилий з наріжною банькою, покриття бляшане. Через великий периметр (понад 200 м) зв'язок між поверхами здійснюється за допомогою п'яти основних двомаршових сходів і двох вантажних ліфтів. Внутрішнє планування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. Коридори на всіх поверхах перекрито циліндричними склепіннями з розпалубками над входами до кімнат, які мають пласкі стелі. Перекриття цокольного поверху й сходових кліток - невеликі цегляні склепіння по металевих рейках. Композиція будівлі симетрична відносно діагональної осі, що проходить через ріг кварталу. Зрізане наріжжя з центральним і бічним ( з боку вул. Петлюри) входами та фланги обох вуличних фасадів з проїздами на подвір'я виділено розкріповками, акцентованими архітектурними елементами: рустуванням на першому поверсі, чотириколонними портиками на другому - третьому поверхах. З центрального (наріжного) входу до торговельного приміщення ведуть п'ятигранні в плані гранітні сходи.
Найкраще оздоблена наріжна частина будівлі складається зі зрізаної площини, що акцентована чотириколонним портиком, увінчаним класицистичним трикутним фронтоном, та прилеглих з обох боків тривіконних розкріповок, завершених прямокутними аттиками. На фронтоні стояла скульптура бога торгівлі Меркурія (втрачена), по краях фронтону ніби присіли скульптури сов, які, ймовірно, символізували мудрість та знання. Властиву історизмові оповідальність мистецьких засобів продовжують барельєфи на поверхнях аттиків та на фризі між другим та третім поверхами. Барельєфи, виконані на сюжети лікування та зцілення античними лікарями (очевидно, Асклепієм і Гіппократом; їхні не дуже витримані за стилем і пропорціями погруддя фланкують центральну вісь на другому поверсі), мають напівпрофесійний характер і складаються з мізансцен, що повторюються кілька разів і лише поверхово стилізовані під класицизм. Те саме стосується двох скульптур сов, що при всій їхній мальовничості не є оригінальними витворами, а відлиті за єдиним шаблоном з однаковим ракурсом, який не враховує симетрії будинку. Між першим та другим поверхами проходить модифікований доричний фриз, посилений стрічками іоніків й орнаменту типу хвилі-меандра. Площини метоп фриза заповнено парними квітковими розетками. Обабіч наріжних сходів збереглися постаменти, що колись, імовірно, призначалися для скульптур.
Первісні інтер'єри будівлі не збереглися. Будинок - цікава і водночас достатньо типова пам'ятка періоду історизму в забудові Києва, що репрезентує напрям неокласицизм і є зразком досить вдалої адаптації академічних правил до нових функціональних та конструктивних вимог.