Дзвіниця церкви Миколи Доброго (Київ)

 бароко, дзвіниця, пам'ятка архітектури (історії), Українська грекокатолицька церква (УГКЦ), споруда 1710 років

Дзвіницю було збудовано у 1716 році. У другому ярусі дзвіниці було влаштовано церкву св. Симеона Стовпника (ангела покрови­теля церкви). У 1811 році дзвіниця за­знала значних ушкоджень від пожежі, у 1814 — 1815 роках на ній встановлено нові дзвони. Під час реставрації у дзвіниці було відновлено малий храм в ім'я св. Варва­ри Великомучениці (освячений 10 лю­того 1829 року). Через те, що його було зроблено теплим, до 1880-х років взимку служби відправлялися тільки тут.

Дзвіниця побудована за проектом невідомого архітектора, ймовірно з Росії (зважаючи на архітектурну сти­лістику). У 1781 році здійснено ремонт. Оче­видно, тоді ж до південного і західного фасадів прибудовано галерею з аркадою на другому поверсі, близькою за характером до папертей собору Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці та ґанків Покровської церкви на Подолі у Києві, зведених архітектором І. Григоровичем-Барським. Тому можна припустити, що прибудову виконано за проектом цього ж архітектора, який своєрідно інтер­претував пластику коринфських капі­телей колон аркади. Галерею вирішено у цегляних конструкціях як традиційне для дерев'яної храмової архітектури опасання надбрамної церкви, що роз­ташовувалася на другому ярусі дзві­ниці. Невеликі приміщення першого поверху було пристосовано під житло для паламарів. Прибудови кінця ХІХ ст. викривили зовнішній вигляд пам'ятки. У ході проведених у 1964 — 1969 роках рестав­раційних робіт (автор проекту — архітектор М. Говденко) знесено прибудови кінця ХІХ ст., дзвіницю з добудованою галереєю-аркадою кін. ХVIII ст. реставровано у первісних формах. Ґрунтову поверхню ділянки понижено до рівня ХVIII ст.

Дзвіниця цегляна, триярусна, тинько­вана, у плані прямокутна, під високим цегляним шатром з люкарнами у гра­нях, увінчаним декоративною маків­кою. Розміри у плані — 15,6 х 13,0 м. Висота до даху — 12,5 м, з шатром і маківкою — 28,0 м. Стіни завтовшки 1,7 — 1,8 м, у верхньому дзвоновому ярусі — 1,5 м. Стилістично вирішена у формах бароко з характерними для українського трактування елементами. Фасади розчленовано пілястрами та розкріпованими між'ярусними карни­зами. Пілястри нижнього ярусу оздоб­лено плетеницею, утвореною верти­кальними й горизонтальними цегляни­ми напівваликами, що перетинаються. Отвори брами, вікон, арок дзвонового ярусу та невеликі ніші декоровано профільованим обрамленням. Колони аркади приземкуваті, з великими ліпле­ними капітелями й класично профільо­ваними базами. Ребра цегляного шат­ра акцентовано гуртами у вигляді напіввалів. Перекриття над проїздом та приміщеннями першого і другого ярусів — циліндричні склепіння з роз­палубками над отворами. Перехід від четверика дзвонового ярусу до восьми­гранного шатра здійснено через аркові тромпи.

В 1963 році дзвіницю церкви Миколи Доброго (вул. Зелінського, 6) включено до реестру архітектурних пам'яток Української РСР.

Пам'ятка є унікальною спорудою, що поєднує у собі особливості росій­ських шатрових дзвіниць та елементів українського бароко, яскраво виявле­них у характері вирішення аркади-галереї. Разом з розташованим навпро­ти ансамблем Покровської церкви ві­діграє роль архітектурної домінанти у заповідній частині Подолу.

Зараз у дзвіниці — храм греко-католицької парафії святого Миколи Доброго.
Тел. +380 (44) 416-14-77
Електронна пошта: mykolydobrogo@gmail.com
Вебсайт: www.mykoly-dobrogo.org.ua

У цокольному поверсі дзвіниці знаходиться книгарня і представництво видавництва «Свічадо» в Києві.

Докладніше про церкву св. Миколи Доброго і пов'язаних з нею історичних постатей:
pamyatky.kiev.ua/streets/pokrovska/mikoli-dobrogo-sv-mi...
www.oldkyiv.kiev.ua/15u_nicgood.htm