Національний музей літератури України (Київ) | пам'ятка архітектури (історії), споруда 1870 року, літературний музей

 пам'ятка архітектури (історії), споруда 1870 року, літературний музей

museumlit.org.ua

Приватну чоловічу гімназію відкрили в 1871 році. Її власником був Григорій Ґалаґан, виходець з козацької родини. Після смерті сина він увіковічив пам’ять про свою дитину, збудувавши заклад сімейного типу, куди приймали тільки хлопчиків. До учнів тут ставилися по-сімейному: у перші роки після відкриття закладу там не було ні домашніх завдань, ні щоденників з оцінками. Із 70 вихованців 30 навчалися за кошти Ґалаґана, решта — за власні. Навіть зробивши добру справу після смерті сина, Ґалаґан продовжував вірити у страшне родинне прокляття. Річ у тім, що Ґалаґани як козаки брали участь у Російсько-шведській війні. Один з Ґалаґанів зрадив Івана Мазепу й перейшов на бік Петра Першого. Подейкують, Мазепа та всі козаки прокляли рід Ґалаґанів до шостого коліна, а після того рід їх мав завершитися.

Один з найвідоміших викладачів гімназії — мовознавець Павло Житецький. Він навчав всесвітньо відомого сходознавця та етнографа Агатангела Кримського. Досі тривають суперечки, скільки він знав мов: хтось каже — 60, а хтось — цілих 100. Не менш жваві дискусії стосуються його особистого життя. Є навіть версії, що він був нетрадиційної сексуальної орієнтації. Так чи інакше, він добре товаришував з Драгомановим, Лесею Українкою. Вона присвятила йому один з творів, після чого з’явилася легенда про те, що він розглядав її на роль майбутньої дружини.

До речі, Агатангел Кримський був одним з організаторів Академії наук України та написав понад 1000 монографій, підручників і статей з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Навіть на посаді професора Кримський продовжував радитися зі своїм учителем з Колегії Ґалаґана Павлом Житецьким.

Будівля чоловічої гімназії приховує й таємничу історію одруження Івана Франка. Тут була невеличка православна капличка, і Франко саме в ній вирішив брати шлюб з Ольгою Хоружинською. Громадська діячка була сильно закохана в Івана, а він лише «приймав» її почуття, не проявляючи особливої романтики. Одружився, як кажуть, задля ідеї об’єднання Наддніпрянської та Західної України. Оскільки більшу частину дня Франко проводив тут же в бібліотеці, то в день весілля зачитався настільки, що запізнився на церемонію!