Змієвий вал (Південна ділянка)

Ukraine / Kyyivska / Khotiv /
 насип, земляні/кам'яні споруди (археологія), цікаве місце, історична пам'ятка, не відображати назву
Ділянка валу є південною межею Великого Ходосівського городища скіфської доби (VI – V ст. до н.е.). Від села Круглик вал підіймається на вододіл річок Сіверка та Петіль і тягнеться до села Ходосівка, де закінчується у заплаві Дніпра. Умовне з'єднання південної і північної ділянок валу опинилося під водою Нижнього Круглицького ставу. Південна ділянка за часів Давньої Русі була включена до системи Вітянсько-Бобрицького валу і захищала південні рубежі Києва від Дикого поля.
Нині є пам’яткою культурної спадщини національного значення, що занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Проєкт «Змієві вали: ієрогліф виживання»:
texty.org.ua/d/zmiyevi-valy
Стаття у Вікіпедії: http://uk.wikipedia.org/wiki/Змієві_вали_Київщини
Міста поруч:
Координати:   50°17'11"N   30°27'59"E

Коментарі

  • Относятся к скифскому городищу ХОДОСОВКА
  • Змієві вали скіфської доби розташовані підковою і охоплюють територію загального городища-сховища площею 2000 га і тягнуться на відстань 12 км. Дуже ефективна оборонна споруда. В її межах розташовані "Мале", "Велике" і "Кругле" Ходосівські городища, а також у безпосередній близькості зовсім не досліджене городище, що було безповоротно знищене, будівництвом котеджного містечка "Маєток". Під час навали загарбників, люди з навколишніх поселень, лук і полів, разом із худобою, реманентом та іншим майном ховалися під захист валів до городища-сховища, і разом з постійними мешканцями, а можливо і військовою залогою чинили опір ворогам. Кочова кіннота своєю лавою впиралася у нездоланну для неї перешкоду - земляні вали, які разом із частоколом були заввишки понад десять метрів. Вона була вимушена рухатися уздовж валу, шукаючи проходу і потрапляючи таким чином під обстріл стрілами, камінням з пращ та інших пристроїв захисників городища, поступово втрачаючи силу натиску і воїнів доти, доки не втрапляла у заплаву р.Сіверки до суцільного болота. Якщо, навіть у посушливі роки, або взимку по кризі їм і вдавалося перейти через болото, то на тому боці їх знову чекала вже північна ділянка валу і вони були вимушені ходити по колу уздовж валів, знову ж таки втрачаючи під обстрілом коней і людей.
  • Підкова і 12 км довжини - це "Велике" городище. "Кругле" і "Мале" городища - одне і те ж саме. Під "Маєтком" городища ніколи не було. Південна ділянка Великого городища була включена до системи Вітянсько-Бобрицького Змійового валу доби Київської Русі, проте щодо якогось її відновлення - це лише логічні міркування, наукові дані відсутні; варто додати, що північна ділянка збереглась краще південної.
  • До м - Вищенаведене, запозичене з «Матеріалів і Досліджень 2003 року "Поселення між Ходосівкою та Лісниками" Північної експедиції ІА НАН України а також «Акту обстеження цієї ж експедиції земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Ходосівської сільської Ради Києво-Святошинського р-ну Київської області площею 9,28 та 8,89 га, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд». (2007 року, коли було складено даний акт, ще якось притримувались зовнішніх атрибутів пристойності і олігархи замовляли такі акти обстеження для приспання суспільної думки. До речі, в цьому акті археологи заборонили проводити будь-які будівельні роботи!). У наші «голубі» часи вже ніхто таких актів не складає, землі і ліси хапають без актів і без зайвої тяганини. Так от, цими археологічними джерелами чітко розрізняються "Кругле" і "Мале" як цілком окремі городища у межах під загальною назвою – Великого городища (Петровская Е.А. «О работах Подгорцевско-Ходосовского отряда Археологического музея АН УССР. Археологические открытия 1976 г. – М.: Наука. 1977.) Додаю світлину з титулом книги в об’єкті «Давній проїзд, т.зв. «Вечірній ліс». Тут забракло місця.
  •  37 км
  •  148 км
  •  253 км
  •  273 км
  •  410 км
  •  461 км
  •  516 км
  •  603 км
  •  625 км
  •  690 км
Ця сторінка востаннє змінена 1 рік тому