Свято-Успенська Почаївська Лавра (Почаїв)

Коментарі

• 
  ursusUA

  Православний чоловічий монастир у Почаєві (Тернопільська область) зі статусом лаври. За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар в 1240 році. Вперше згадується в документах в 1527 році. У 1597 р. шляхтянка А. Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, що її привіз на Волинь у 1559 році грецький митрополит Неофіт. Розквіт монастиря пов'язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1602-1651 роки) який преобразив обитель - він ввів тут общинножиття монахів, оточив обитель огородою, побудував сім храмів, створив типографію для захисту Православ'я. У 1675 році завдяки цій іконі турки відступили від монастир. З 1713 до 1832 року Почаївський монастир був греко-католицьким, належав до Василіянського Чину. Саме у той час монастир був найбільше розбудований, зокрема тоді був збудований головний храм Лаври — Святоуспенський. В загальних рисах проект собору підготував Г. Гофман — архітектор другої половини XVIII століття, родом із Сілезії, представник епохи бароко. Тому його вважали автором. Усю подальшу роботу з будівництва храму здійснювали львівські зодчі та скульптори — брати Петро (помер близько 1780 року) та Матвій (близько 1720 — близько 1800 роки) Полейовські. Брав участь і український архітектор Франциск Ксаверій Кульчицький, котрий, крім того, збудував протягом 1771—1783 років у лаврі трапезну і сформував під Успенським собором терасу з парапетом. Головний фасад за католицькою традицією прикрашають дві вежі під кутом 45° до головної осі, що підкреслює всефасадність собору — характерну рису українських церков. Загалом композиція з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними вежами співзвучна кращим зразкам козацького бароко — соборам Троїцького монастиря в Чернігові та Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині. З 1730 року діяла Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок, серед яких «Богогласник» (1790-91) — найбільша збірка духовних кантів. 25 жовтня 1831 року монастир був повернений у відання православного духовенства, і тут розмістилася кафедра Волинської єпархії. У 1833 році обитель отримала статус лаври з присвоєнням четвертого місця в числі існуючих в Російській імперії. При цьому в синодальний період священноархімандритами Почаївської Лаври являлися Волинські (1840-1860-х роках - Варшавські) архієреї. На початку 1840-х років Лавра була також місцеперебуванням Острожського вікарія.

  13 років тому | відповісти | hide comment
• 
  Bogdan22a

  Гарне місце

  9 років тому | відповісти | hide comment