Вірменський сектор Шуші (до 1920 року) (Шуша)

 історичний шар  Додати категорію

До 1920 року в Шуші проживало 40 тисяч людей, які проживали в двох різних частинах міста – мусульманській (займали 35% міста) та вірменській (65% міста). Гірська частина Шуші була вірменською. Вірменська частина складалася з 18 кварталів з 12 церковами, 7 тис. житлових будинків, реальним училищем, кількома народними училищами, 2 друкарнями (в яких друкувалося 23 газети, з них 20 вірменською і 3 російською), 2 театрами, кількома музеями тощо.

Список вірменських кварталів міста:
Гумлюк (вірм. Ղումլուղ),
Меліканти (вірм. Մելիքենց),
Каму Агац (вірм. Քամու Աղաց),
Хандзкент (вірм. Խանձկենց),
Казармен (вірм. Կազարմենց),
Верін (вірм. Վերին),
Пості (вірм. Փոստի),
Ванки (вірм. Վանքի),
Ахпрін або Неркін (вірм. Աղբրին կամ Ներքին),
Агабекент (вірм. Աղաբեկենց),
Агулецоц (вірм. Ագուլեցոց),
Газанчецоц (вірм. Ղազանչեցոց),
Мегрецоц (вірм. Մեղրեցոց),
Гявур Кала (вірм. Գյավուր ղալա),
Хін Хангстаран (вірм. Հին Հանգստարան),
Дабагадзор (вірм. Դաբաղաձոր),
Багунц Хорер (вірм. Բագունց Հորուզեր),
Тузен (вірм. Տյուզեն).

Усі будівлі міста були побудовані в одному архітектурному стилі – стіни були з білого каменю, а дахи – з червоної черепиці або металу. Будинки (зазвичай двоповерхові) будували впритул один до одного. Місто відрізнялося європейським плануванням із широкими центральними вулицями та вузькими дворовими вуличками з великою кількістю вуличних ліхтарів. У вірменській частині діяли реальне училище та окружна семінарія для дівчат; там же розміщувалися офіси. У місті проживало багато багатих вірменських купців. Перший театр був побудований в 1896 році Мкртичем Хандаміряном (поруч із собором Казанчецоц). У 1905 році збудовано нове приміщення реального училища. Найстаріша церква в Шуші була побудована в 1816 році братами Баадурянами. За «Кавказьким календарем» на 1856 рік у місті було 5 вірменських християнських церков і 1 російська православна церква. У старому місті збереглися частини фортечних стін, два замки (усі XVIII ст.), численні кам’яні житлові будинки 18-19 століть, а у вірменських кварталах — Вірменський собор. Вулиці були досить широкі й вимощені каменем; загалом місто відрізнялося деяким благоустроєм. До 1920 року в Шуші виходило 22 газети, з них 20 вірменських і 2 російських. У 1919 році в Шуші виходила газета «Карабах», де друкувалися матеріали азербайджанською, вірменською та російською мовами.

Перші вірмено-татарські зіткнення в Шуші датуються початком 20 століття, це відбулося влітку 1906 року. Було спалено багато будинків вірмен, вся торгова частина і театр.
24 березня 1920 року велика й добре озброєна турецька армія за сприяння татарських мас із мусульманської частини міста організувала середньовічне варварство у вірменських кварталах Шуші, відоме як «Різня в Шуші», що призвело до масової смерті та вигнання. всього вірменського населення та до знищення вірменської частини міста внаслідок пожежі, що виникла. За 3 дні було вбито 6-10 тисяч вірмен і 2 тисячі потрапили в полон. Решта вдалося втекти з міста. Кілька тисяч жителів, скориставшись густим туманом, зуміли втекти з міста по дорозі Карін-Так у напрямку Варанди. Серед загиблих – повішений азербайджанцями вірменський єпископ Ваган та спалений живцем голова міської поліції Аветіс Тер-Гукасян. Всього в результаті різанини в Шуші загинуло понад двадцять тисяч вірмен. Після розправи почалося масове пограбування вірменської власності. Нарешті всі 18 вірменських кварталів були спалені, а вірменська громада міста припинила своє існування. Руїни вірменського міста лежали безлюдними, як привид, понад 40 років, поки в 1961 році уряд Радянського Азербайджану не вирішив зрівняти їх із землею і на їх місці побудувати безликі радянські п'ятиповерхові будинки, в яких жили б виключно етнічні азербайджанці. Деякі частини були перетворені в курортну зону. З 12 вірменських церков міста до наших днів дивом збереглися лише 2: собор «Сурб Газанчецоц» і церква «Канач жам».