Підземний монастир «Райський сад»

 історичне місце, занедбаний, закинутий об'єкт, підземна споруда

Печери почали будувати ще в 1912 році. Все робилося таємно. Щоб приховати печери — нагорі посадили сад, від нього і пішла назва монастриря. Пізніше в саду з'явилася каплиця, цвинтар і господарські споруди. Але люди жили в основному під землею.

В огорожі саду були входи, склепіння яких зміцнили гранітом, а самі печери розтягнулися майже на три кілометри і представляли собою кілька коридорів з келіями.

Всього ж була зроблена 89 невеликих келій. Вони розташовувалися один на проти одного, тут же, під землею, розташовувалося і три церкви — дві чоловічих і жіноча, В одній з чоловічих молився сам Інокентій.

За словами отця Кіпріана, церкви були прикрашені іконами, в тому числі і дорогоцінними. Адже паломники до монастиря приходили з Бессарабії, Румунії, Росії та навіть Югославії.

З Соловецького монастиря Інокентій Балтський повернувся тільки в 1917 році. І назвав творіння своїх прихожан «Райським садом», оселившись разом з ними.

До 1921 року монастир процвітав. Тут надавали допомогу всім, хто її потребував — допомагали морально та матеріально.