Бендери

 місто  Додати категорію

Місто в Придністров'ї. Порт на річці Дністер. Залізничний вузол. Населення — 93 тисяч мешканців (2010).

До початку XV століття всі землі від карпатських гір до Чорного моря ввійшли до складу Молдавського князівства, східною границею якого була ріка Дністер. Бендери були прикордонною митницею. У грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року, виданої львівським купцям на право торгівлі в містах, розташованих по Дністрові, уперше згадується за назвою Тягянякячя. Із другої половини XV століття місто відоме за назвою Тігіна.

На рубежі XIV-XV століть підсилюється могутність султанської Туреччини. Із цього часу починається неухильний процес підпорядкування Молдавського князівства Оттоманській Порті. В 1538 році після ряду жорстоких боїв у Буджакських степах турки захопили Тігіну. Місто й прилягаючих 18 сіл були перетворені в турецьку райю. Вигідне стратегічне положення на піднесеному березі Дністра недалеко від його впадання в Чорне море зробило місто одним з опорних пунктів боротьби турок проти Росії. На місці колишньої митниці в переправі починається будівництво фортеці за планом знаменитого турецького зодчого Сінана Ібн Абдул Мінана. Місто й фортеця були перейменовані в Бендери (запозичено з перського - гавань, пристань, портове місто).

В 1791 році по Ясському мирному договору лівобережні райони Наддністрянщини відійшли до Росії. Правобережна територія Молдавії разом з Бендерською фортецею знову залишилися за Туреччиною. Росія одержала вихід до Чорного моря по ріці Дністер.

Остаточне звільнення Бендер відбулося в листопаді 1806 року в результаті російсько-турецької війни 1806-1812 років. Фортеця без істотного опору здалася російським військам під командуванням генерала Мейендорфа.

Відповідно до Бухарестського мирного договору, підписаним М.І.Кутузовим 16 травня 1812 року, територія Пруто-Дністровського межиріччя відійшла до Росії. Пізніше ці землі одержали назву Бессарабія.

З утворенням Бессарабської губернії Бендери указом від29 квітня 1818 року оголошується повітовим містом. Місто забудовується за певним планом: на відстані 500 м південніше Бендерської міцності заставляються вісім широких вулиць уздовж Дністра, вісім перпендикулярно. Заселення міста відбувалося спочатку за рахунок гарнізону, військових чиновників і писарів, а в наслідку за рахунок старообрядників і швидких кріпаків. В 1818 році в Бендерах проживало 5,1 тисяч чоловік.

Економічному розвитку міста сприяло будівництво в 1871 році залізниці Тирасполь-Кишинів з мостом через Дністер. На будівництві цієї дороги було зайнято 1500 робітників, з них 400 у районі Бендер.

Наприкінці 1917 - початку 1918 років починається військова інтервенція з боку Королівської Румунії. Протягом двох тижнів тривала героїчна оборона Бендер, але, незважаючи на завзятий опір, 7 лютого 1918 року місто було окуповано. Двадцять два роки Бессарабія входила до складу Румунії.