Музей сучасного мистецтва України (Київ) | пам'ятка архітектури (історії), художній музей / арт галерея, споруда 1870-х років

 пам'ятка архітектури (історії), художній музей / арт галерея, споруда 1870-х років

Будівля зведена як будинок головної контори Київського пивовареного заводу акціонерного товариства архітектором В. Ніколаєвим у 1872 — 1873 роках разом із іншими спорудами першої черги забудови заводу. Будинок — двоповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Чоловий фасад симетричний відносно осі порталу головного входу, має виразне оздоблення, вирішене за допомогою цегляного мурування (складний чарунковий карниз, лиштви вікон, міжповерховий пояс-гребінець). Площину стіни поділено на клітини поясками і лопатками. Вікна першого поверху прямокутні, другого — лучкові. Споруда є важливою ланкою історичної забудови Кирилівської вулиці.

На першому поверсі будинку містилися конторські приміщення, на другому — квартири для службовців заводу. Контору відвідували керівники підприємства і акціонерного «Товариства Київського пивоварного заводу», зокрема, підприємець Хряков Микола Григорович (1829 — 1900) — один із засновників акціонерного товариства, з 1891 року — член його правління, комерційний радник. Був першим головою Київського біржового товариства, власником млина у Києві та кількох цукрових заводів, почесним доглядачем Київської духовної академії.

З часу заснування акціонерного товариства членом правління, з 1876 року — директором-розпорядником підприємства був Термен Олексій Федорович (1835 — 1908) — інженер-технолог, власник відомого у Києві машинобудівного заводу, активний діяч місцевого відділення Російського технічного товариства.

З квітня 1873 року до квітня 1914 року у цьому будинку жив і працював завідувачем головної контори та головним бухгалтером Михальчук Костянтин Петрович (1840 — 1914) — мовознавець, публіцист, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, громадський діяч. У 1859 — 1861 роках навчався у Київському університеті, де був одним із засновників Української громади, що отримала назву «хлопомани» (В. Антонович, Т. Рильський та інші). Змушений залишити навчання, повернувся на Житомирщину. З 1873 року жив у Києві, брав участь у діяльності Старої Громади. У 1873 — 1876 роках — член Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, у 1874 році — учасник одноденного перепису населення Києва. Працював у журналі «Киевская старина» та інших періодичних виданнях («Зоря», «Діло», «Правда» тощо). Член філологічної секції і голова комісії мови Українського наукового товариства в Києві, у 1908 — 1914 роках — відповідальний редактор «Записок» УНТ (томи I — XIII). Дійсний член НТШ (з 1893 року). Був також членом Історичного товариства Нестора-літописця, Київського літературно-артистичного товариства (з 1890 року), Київського товариства заохочення мистецтв (з 1891 року) та його наступника — Київського товариства старожитностей і мистецтв (з 1897 року). Основоположник наукової української діалектології. Автор праць «Наріччя, піднаріччя і говірки Південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини» (1871, опубліковано 1877), до якої склав першу карту діалектів української мови: «Статистика в галузі діалектології», «До південноруської діалектології» (обидві — 1893 року), «Філологічне непорозуміння» (1896), «Що таке малоросійська (південноросійська) мова?» (1899), «До правопису деяких форм ‟м'якої деклінації” в українській мові» (1908) та інших. У 1899 році вперше розробив програму для збирання українських діалектологічних матеріалів (опублікована у 1910 році у двох виданнях: одне — у співавторстві із А. Кримським, друге — з Є. Тимченком). Брав участь у підготовці «Російсько-малоруського словника» (1 — 2 томи, 1897 — 1899) і «Української граматики» (1907) Є. Тимченка, «Словаря української мови» за редакцією Б. Грінченка (1 — 4 томи, 1907 — 1909).

У квартирі К. Михальчука відбувалися збори членів Старої Громади, бували відомі вчені, культурно-громадські і політичні діячі: В. Антонович, К. Гамалія, Д. Дорошенко, М. Драгоманов, П. Житецький, О. Левицький, М. Лисенко, О. Лоначевський, В. Науменко, І. Огієнко, О. Русов, І. Стешенко, Є. Трегубов, О. Черняхівський, П. Чубинський та інші. У 1886 році йому наніс візит напередодні одруження І. Франко зі своєю нареченою О. Хоружинською. Був похований на Щекавицькому цвинтарі, знищеному у 1928 році. [Опис наведено за виданням: Звід пам'яток історії та культури України. Київ: Кн. 1, ч. 2 / ред. П. Тронько та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. — С. 904.]

Із вересня 2014 року у будинку знаходиться Музей сучасного мистецтва України.

Режим роботи музею: шоденно із 11.00 до 19.00 крім понеділка.
Вхід вільний.
Телефон для довідок: +380 44 454 4740
Вебсайт: modern-museum.org.ua/ua/index.htm