Vahastu kirik (Вахасту)

 храм, церква (християнський храм), християнство, неоготика, цікаве місце, пам'ятка архітектури (історії), лютеранська церква/кірха, історична будівля, культова споруда, популярне туристичне місце, споруда 1883 року

Церкву було збудовано у 1787–1816 роках, наріжний камінь було закладено 31 травня 1787 року. Кам'яну церкву спроектував ризький архітектор Крістоф Габерланд. До цього у Валзі були лише дерев'яні церкви, які мали тенденцію до руйнування у війнах та пожежах. Церкву було збудовано на колишньому цвинтарі, поруч із пізнішою ринковою площею; це місце зараз стало центром Валги. Церкву було збудовано на пожертви. Дах церкви перекрили за два роки, але через брак коштів завершення будівництва було відкладено до 1816 року, коли було завершено дзвіницю церкви. Імператор Олександр I пожертвував 5000 рублів, і церкву було завершено та освячено 3 вересня 1816 року. У 2016 році відзначалося 200-річчя церкви Святого Івана у Валзі. Покровителями громади Святого Івана міської церкви Валги були: Вількен Вернекен (1541), Мартін Лібіус (1647–1654), Йоахім Кайбеліус (помер 1674), Йоахім Райбель (1664), Йохан Гернгросс (1675), Давид Райнеке (..–1704[, Захарій Піль (1722–), Йозеф Леопольд Бліда (помер 1766), Амброзіус Мільхен 1754 (помер 1767), Йоганн Бернгард Грюнер(t) 1767 (нар. 1737), Йоганн Готтлоб (Вільгельм?) Пройс, 1798–1823. Спочатку церква використовувалася німецькою громадою Святого Івана, на честь якої вона й названа. Садиби парафії Лука та Валги на карті 1904 року. Витяг з карти "Wegekarte" des Walkschen Kreises mit den Kirchspiels- und Gutsgrenzen» (1904)У 1823 році громади Луки і Валги були об'єднані, Лука і Валга залишилися двома незалежними громадами, і кожна церква мала одного вчителя. З 1823 року конгрегацію Валга обслуговували вчителі з конгрегації Лука: Йоганн Лоренц Шац (1812–1839), Ернст Теодор Гельман (1839–1848), Еміль Георг Герман Соколовський (1849–1852), Пірс Герман Отто (1853–1869), Генріх Крістіан Густав Купфер (1869–1890) декан Валги, вчитель Св. Іоанна, Пауль Дітріх (1890–1915), Юліус Купч (1915–1918), Ніколай Боерле (1919–1920), Карліс Вехманс (1920–1929), Едгарс Юндзіс (1929–1938, останній учитель громади Святого Івана). Коли пізніше до Валги почали приїжджати нові естонці, у 1880 році була створена естонська громада Пеетрі, яка спочатку діяла як допоміжна громада поруч із громадою Яані. 25 жовтня 1908 року естонська громада Пеетрі стала незалежною. Оскільки у Валзі також були латиші, у тій самій церкві знаходилася латвійська громада Лука або Лугаж, яка пізніше переїхала до церкви Валка Катаріні, яка на той час була сільською церквою (церква Валга Яані була міською). Наразі церква Валга Яані використовується громадою Валга Пеетрі-Лука EELK. Історично склалося так, що сучасна назва громади полягала в назвах естонської та латвійської громад.