Потринітарський костел Пресвятої Трійці (1750-1765) (Кам'янець-Подільський)

 бароко, цікаве місце, пам'ятка архітектури (історії), костел / католицька церква, будівля 18го століття

Вишуканий бароковий кам'яний костел Святої Трійці колишнього монастиря тринітаріїв розташований з південного боку невеликого майдану, який утворився на перетині Вірменського ринку та Старобульварної і Замкової вулиць (до 1990 р. цей відтинок Замкової вулиці до Замкового мосту називався Старобульварним спуском).

Католицький орден Пресвятої Трійці – орден тринітаріїв – був заснований у 1198 р. французьким богословом св. Жаном де Мата (Яном з Мати) і пустельником св. Феліксом де Валуа (Валезієм). Свою місію орден вбачав у визволенні полонених християн із мусульманської неволі. У Кам’янці-Подільському тринітарії з’явилися у 1699 р., одразу після звільнення міста і краю від турецького панування, коли проблема викупу бранців з турецької неволі постала особливо гостро. У тяжкі роки турецького лихоліття за сприяння тринітаріїв чимало подолян повернулося на рідні землі. За підрахунками Юзефа Роллє у 1688-1781 рр. кам’янецькі тринітарії провели 18 експедицій і викупили 517 невільників.

В 1717 р. на місці подарованих їм вірменських садиб тринітарії заснували монастир і побудували дерев'яний костел. Перекази розповідають, що один з фундаторів монастиря, Домінік Хоцимірський, який через турецьку навалу змушений був виїхати з Кам’янця до Львова, сумуючи за рідним містом, обумовив у своєму заповіті, що обов'язково при будівництві костелу мають бути збережені липи на його садибі.

Будівництво нового кам'яного костелу продовжувалось з 1750 по 1765 р. і відбувалось, головним чином, на добровільні пожертви На цьому етапі побудували невеликий однонавовий костел. Після 1773 р. він був розбудований у північному напрямі, а фасад оздоблений бароковим декором, який контрастував з теплим червоним кольором, в який було пофарбовано стіни. Художня концепція головного фасаду та інтер'єру, як вважають дослідники, є характерною для творчості кам'янецького архітектора Яна де Вітте.

Храм було освячено єпископом Адамом Красинським 8 жовтня 1780 р. Факт освячення костелу було увічнено: на згадку про це в костелі вміщено пам'ятну дошку, що збереглася до теперішнього часу в інтер'єрі костелу, але була затинькована і забілена під час ремонту в 1990-х рр.

Декоративне оздоблення костелу вирішене в класичних барокових формах і розкриває суть покликання ордену тринітаріїв – повернення бранців з неволі на батьківщину. Головний фасад розчленований пілястрами тосканського ордеру і завершено фронтоном, декорованим скульптурою і вазами. Над фронтоном, по обидва боки від скульптури Ісуса Христа, ми бачимо на постаментах скульптури невільників, скутих ланцюгами. В центрі фронтону – «всевидюче око».

В інтер'єрі костелу зберігся головний вівтар з місцевого чорного каменю, а також шість бічних вівтарів, прикрашених шляхетськими гербами, картушами, маскаронами. В кінці XVIII ст. костел розписав відомий мандрівний художник, чернець-тринітарій з Браїлова Юзеф Прахтель (1737-1799). На жаль, розписи не збереглися.

В 1842 р. монастир був закритий, а костел став парафіяльним. Після 1917 р. костел деякий час залишався діючим, після 1937 р. використовувався під склади. Під час II світової війни частково постраждав: була зруйнована частина даху. В післявоєнний час в ньому розмістилися фонди Хмельницького обласного державного архіву. В 1977-1984 рр. проводились реставраційні роботи (автори проекту – архітектори Є. Пламеницька, А. Тюпич), однак тоді реставрація не торкнулась інтер’єру костелу.

В 1992 р. потринітарський костел переданий греко-католицькій громаді. Тепер тут знаходиться церква священномученика Йосафата, якою опікуються отці-редемптористи з монастиря свв. Кирила і Мефодія.

У 1999 р. на державні кошти проведено реставрацію костьолу: влаштовано металевий дах, відремонтовані і пофарбовані фасади, поставлена нова дерев’яна брама. Кам’яні фігури засновників ордену св. Яна з Мати і св. Фелікса Валуа замінені на копії, зроблені з бетону. У 2005 р. влаштована підлога, вимощена кам'яною плиткою. Документація на реставраційні роботи була розроблена інститутом «Укрзахідпроектреставрація», м. Львів. Значно змінився інтер'єр костелу, а тепер церкви св. Йосафата. Стіни побілені, завдяки чому чітко виступає багате барокове ліплення костелу. Ікони прикрашені вишитими рушниками. В південній частині церкви встановлено скромний дерев'яний іконостас згідно з вимогами греко-католицької церкви.

На жаль, під час останнього ремонту була знехтувана автентична колористика костелу, яка колись була дуже ефектною. Адже раніше фасади були пофарбовані темно-червоним кольором, на якому виділявся білий архітектурний декор. Також двоколірне оздоблення мала фронтальна частина огорожі. Червоний і білий є кольорами ордену тринітаріїв. Костел посідав провідне місце в панорамі Кам’янця і завдяки яскравим кольорам був її домінантою.