Жаботинський Свято-Онуфріївський чоловічий монастир

 монастир, пам'ятка архітектури (історії), Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП)

Монастир розташований у селі Чубівка Черкаської обл., на його південно-східній околиці біля річки Жаботинка, в урочищі Вітряна Гора. Невідомою залишається точна дата його заснування, однак знаємо, що не пізніше 1706 р., коли за архівними даними Київський митрополит Варлаам Ясинський просив у гетьмана Івана Мазепи заступництва для монастиря, хоча за деякими джерелами обитель існує вже понад 600 років.
У XІX ст. на його території було дві церкви: дерев’яна трьохпрестольна Успіння Богородиці і кам’яна тепла Онуфріївська церква. Церква Успіння, яка була збудована у 1758 р., у XX ст. зазнала руйнації. На сьогоднішній день у доброму стані збереглася трьохпрестольна Онуфріївська церква, яку спорудили у 1810 р. під двома куполами, з вівтарним і дзвіничним приміщеннями, а освячення її відбулося 20 жовтня 1812 р. У 1831 р. церкву відремонтували, а у 1904 р. до храму прибудували два бокові приділи. У південному розмістили престол на честь Покрови Пресвятої Богородиці, а у північному приділі замість престолу розташували жертовник. Центральний престол храму, споруджений на честь святого Онуфрія, зберігся ще з моменту освячення церкви. Храм відзначається оригінальною архітектурою, яка відображала стильові особливості того періоду.
За писемними джерелами, у 1824 р. цю обитель відвідав малий Т.Шевченко, поет приїжджав сюди також і дорослим, у 40-х роках XІX ст. У XІXст. – поч.XXст. за монастирем було закріплено чималі земельні володіння і господарство, що дозволяло його ченцям займатися благочинністю; у ті часи це був потужний освітній і мистецький центр Південної Київщини.
До 1917 р. територія монастиря розширювалася, однак у 1928 р. його зачинили, а вже у 1929 р. розібрали церкву Успіння Пресвятої Богородиці. У 1944 р. у монастирі жили черниці з Мотронинського монастиря, проте він продовжував свою діяльність лише до 1949 р., пізніше черниць переселили до Лебединського Свято-Миколаївського монасиря. Понад двадцять років Жаботинський монастир стояв пусткою. З 1972 р. Онуфріївську церкву використовували як склад для зерна, храм повернули віруючим лише у 1990 р.
Жаботинська обитель є важливою культовою спорудою, потрапляла у вир історичних подій, таких, як: Коліївщина (1768 р.), Холодноярівська республіка (1918р.), очевидно, відігравала у ті роки певну історичну роль, адже недаремно існує легенда про підземний хід, що з’єднував її з Мотронинським монастирем.
Нещодавно канонізували трьох новомучеників, діяльність яких була тісно пов'язана з цією обителлю – це Даміан (Тимофій) Храпаченко, Федір Киба і Кипріян Олійник, які загинули у 1937-1938 р.
На сьогоднішній день чи не єдиним великим чоловічим монастирем у Черкаській області є Жаботинський. У 1995 р. розпочалося активне відновлення монастиря та реставрація Онуфріївської церкви.
Особливістю цього монастиря є те, що на його території знайдені печери і підземна церква святого Миколая. У 1996-2000 р. печери ретельно вимили і почистили від наносного ґрунту, а черкаські археологи ґрунтовно їх дослідили, з'ясувавши протяжність печер загальною довжиною понад 70м. Ченці планують укріпити підземні ходи цегляною кладкою і спорудити дзвіницю. В обителі тепер будуються келії, готується готель для приїжджих туристів на 16 осіб, оновлено монастирський сад і висаджено близько 200 саджанців дерев, поступово почало відновлюватися його господарство (садівництво, землеробство, бджільництво й тваринництво).
Парафія Онуфріївської церкви – невелика, однак сюди часто навідуються туристи, переважно з м. Черкаси, їх приваблює благодатне і намолене місце, а гостинні монахи готують трапезу на велику кількість відвідувачів.
Тепер Жаботинський Свято-Онуфріївський монастир вважається пам’яткою архітектури і належить до єпархії Української православної церкви Московського патріархату.