Свято-Миколаївський собор (Горлівка)

 кафедральний собор, споруда 1905 року, Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП)

Тел.: +380 (95) 258-95-04.

У 1878 році в будівлі гірничого училища м. Горлівки була відкрита Макарівська церква. Вже до 1893 року вона не могла вмістити всіх віруючих міста. Управлінням Товариства Південно-Руської кам'яновугільної промисловості вирішено було збудувати новий храм в районі шахти «Корсунський копальня № 1» (нині – шахта «Кочегарка»). Храм будувався на кошти гірників. Загальна сума, витрачена на зовнішні та внутрішні роботи, склала 66 тисяч карбованців.

Нова кам'яна церква була відкрита 22 травня 1905 року, в день перенесення мощей святителя Миколая з Мір Лікійських до міста Барі, і освячена на честь цього великого святителя і чудотворця, особливо улюбленого і шанованого на Русі. Це був другий храм, побудований на території селища Горлівка (не рахуючи трьох вже діяли храмів довколишніх сіл: Государів Байрак, Зайцеве і Микитівка).

Свято-Миколаївській церкві судилося стати головним храмом м. Горлівки. До 1908 року число його прихожан складало близько 4000 чоловік. Перші священики, що служили тут, – отець Михайло Муравйов і отець Михайло Кудрявцев. Священик Михайло Муравйов – випускник Катеринославської духовної семінарії, ієрей з 1883 року, – був переведений сюди з Макаріївської домової церкви. За бездоганну службу нагороджений скуфією.

У числі притча були два диякона – Еліодор Богородицький і Іоанн Гаркаленко. З 1907 року другий священик Миколаївського храму – отець Григорій Федоров, також закінчив Катеринославську духовну семінарію, а з 1913 року – отець Павло Іваненко. Церковним старостою з 1911 року був С. Т. Бабулин.

До 1929 року в храмі зберігалися особливо шановані святині – ікона святителя Миколая Мір Лікійських Чудотворця, освячена на його мощах у м. Барі, і Тихвинська чудотворна ікона Божої Матері, за молитвами перед якою на початку ХХ століття в Горлівці вщухла епідемія холери.

У 1929 році Миколаївський храм був закритий. За указом властей зняті купола і розібрані притвори. При цьому назавжди був втрачений шанований список Тихвінської чудотворної ікони. Щоб уберегти його від влади, парафіяни намагалися заховати ікону в одній з шахт. Подальша доля чудотворного образу не відома.

Аж до фашистської окупації 1941 року будівлю церкви використовувалося під лабораторію Доненерго. Німецькі власті не перешкоджали відкриттю храму і поновленню богослужінь. Тоді ж, в 1942-1943 роках, громада Свято-Миколаївського храму своїми силами відновлює купола. З цього часу богослужіння в храмі не припинялися. Але остаточно церква була відбудована лише в 1989 році.

В 1980-му було відкрито другий приділ Миколаївського храму, освячений на честь преподобного Никона Радонезького. З цього часу храму присвоєно статус собору.

Після рішення Священного Синоду Української Православної Церкви (від 29 липня 1994 року) про утворення Горлівської та Слов'янської єпархії та встановленні єпископської кафедри в місті Горлівка Миколаївський собор отримав статус кафедрального.

old.sobor.in.ua/node/233