Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ МП (Дніпро)

 кафедральний собор, пам'ятка архітектури (історії), споруда 1850-х років, культова споруда, Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП)

Свято-Троїцький кафедральний собор було збудовано на місці першої міської церкви на честь Казанської ікони Божої Матері. Невелику дерев'яну церкву Казанської ікони Божої Матері освятили 15 січня 1791 року. Через 40 років церква Казанської ікони Божої Матері занепала. 1837 року було освячено місце під новий храм. У 1860-х роках перед церквою було збудовано маленьку кам'яну дзвіницю. Пізніше між дзвіницею та храмом будують коридор, який з'єднує та майже вдвічі збільшує площу церкви. У 1786 році мешканцями Половиці було добудовано та освячено храм в ім'я Казанської Божої Матері, який став першим храмом міста (тодішнього Катеринослава). У храм в ім'я Казанської Божої Матері було перенесено іконостас і церковне начиння. Перша міська церква, насправді, була не така вже й нова. Будівля храму в ім'я Казанської Божої Матері будувалася у 1780-1781 роках для храму Катеринослава Кільченського (так називався Новомосковськ). Казанську церкву планували як тимчасову. Храм в ім'я Казанської Божої Матері був скромних розмірів, і він не пасував столичному місту Катеринославу. Храм в ім'я Казанської Божої Матері був розташований неподалік річки Дніпро. Але храм залишив помітний слід в історії розвитку міста – від храму в ім'я Казанської Божої Матері виводять свій родовід Успенська та Троїцька церкви: два з трьох міських храмів, які у різні періоди історії служили єпископальними кафедрами. У 1799 році майстер Самойло Доруденко почав працювати над створенням іконостасу та внутрішніх розписів храму. Ця робота була закінчена у 1800 році. Нову церкву було освячено в ім'я Зіслання Святого Духа. У 1837 році на схід від церкви Святого Духа було освячено місце під новий храм. У 1845 році, через 8 років після закладки, було розпочато будівництво Свято-Троїцького Кафедрального собору. У 1855 році при єпископі Катеринославському та Таганрозькому Леоніді (Зарецькому) будівництво нової церкви було закінчено та освячено в ім'я Святої Трійці. Свято-Троїцька церква була невеликих розмірів - не було ні дзвіниці, ні прибудови, що об'єднує її з храмом, ні службових корпусів, ні кованої огорожі - і дуже відрізнялася від свого сучасного вигляду. У 1860-х роках перед Свято-Троїцькою церквою було збудовано велику кам'яну дзвіницю, яка була найвищою спорудою в Катеринославі, пізніше, між дзвіницею та храмом був збудований сполучний боковий вівтар, який майже вдвічі збільшив площу церкви. Будівля стала єдиним цілим архітектурним. Наприкінці 19 століття старостою Троїцької церкви став Іван Мартинович Олексієнко. За підтримки Івана Олексієнка церква будує свічкову лавку та 12 власних лавок на Троїцькому базарі. З'являються будинки причту та Троїцької церковно-парафіяльної школи. Наприкінці 1900-х років у церкві розпочинаються великі ремонтні роботи. Для виконання нових ікон та фресок у 1909 році було запрошено видатного українського живописця Івана Іжакевича. Зі смертю 1910 року старости Троїцького собору Івана Олексієнка реконструкція собору затягнулася. Остаточно її змогли завершити лише 1917 року. У 1920-х роках до Троїцького собору було перенесено кафедру правлячого єпископа. 1934 року Троїцька церква була закрита. Скинули дзвони, зірвали хрести. На огорожі храму розмістили численні магазини, майстерні, склади. Саму церкву розділили на два поверхи та пристосували під склад. Перепади температур, бруд, безгосподарність завдали непоправної шкоди внутрішньому оздобленню собору та найбільше його розписам. Свято-Троїцький храм ожив під час німецької окупації. У листопаді 1941 року у храмі відновили богослужіння, які більше ніколи не припинялися. Протягом 1942 року за проектом Володимира Самодриг собор ремонтувався зовні, але не повністю через відсутність коштів. Повісили дзвони, оштукатурили та вибілили стіни, знову пофарбували у зелений колір купола та повернули на них золоті хрести. Усередині встигли розібрати перекриття та розчистити зафарбовані розписи.
В 1944 єпархіальним архієреєм став архієпископ Андрій (Комаров), його могила знаходиться на території Троїцького собору.
У 1950-х роках почалися великі реставраційні роботи всередині Свято-Троїцького собору: відновили розписи Іжакевича, що вціліли: «Втеча Йосипа до Єгипту», ікони апостолів, херувимів у склепіннях малих куполів, орнаменти. Загиблі замінили на нові фрески, з яких найбільше вражає «Благовіщення» на пілонах вівтаря. Було створено новий іконостас, побудували новий ґанок паперті, замість воріт складу зроблено балкон для верхнього архієрейського хору і зробили ще багато і багато іншого. У соборі знаходяться святині:

- ікона Святої Трійці з часткою Мамврійського дуба;
- ікона «Спаситель, що плаче»;
- ікони: Божої Матері «Іверська», «Казанська», «Годно є», «Самарська»;
- два хрести-мощовіки з частинками мощей шанованих у православ'ї святих:
святих апостолів та євангелістів Матвія, Луки, Марка, святої праведної Анни, великомученика та святителя Пантелеймона;
святого великомученика Феодора Стратилата;
святого мученика Антипи;
святої великомучениці Катерини;
святого благовірного князя Олександра Невського;
- хрест-мощовик з 12-ма частинками мощів оптинських старців;
- іконостас Казанського собору,
- гробниця із Свято-Миколаївського (Брянського) собору;

Сучасний кафедральний Свято-Троїцький собор є не лише чудовою пам'яткою, а й історичною пам'яткою. 2010 року виповнилося 165 років від дня освячення Свято-Троїцького кафедрального собору. Саме з ними пов'язується історія розвитку православ'я в місті. У соборі відбуваються щоденні богослужіння. У святкові дні вранці - дві служби: о 7 та 9 годині ранку. У середу та в неділю на вечірній службі - читання акафіста. На території собору розташувався невеликий некрополь - місце поховання єпархіальних архієреїв та священнослужителів: архієпископ Андрій (Комаров), архієпископ Варлаам (Іллющенко), єпископ Кронід (Міщенко), колишні настоятелі собору: протоієрей Володимир Капустянський, протоієрей Володимир Капустянський Цегляних, інші священнослужителі та благодійники знайшли свій останній притулок під стінами собору. Нині Свято-Троїцький собор є центральним храмом Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату. Має статус пам'ятки архітектури (охоронний номер – 28).