Лиса Гора (Харків) | житловий район, історичний район

Коментарі

• 
  VolodymOsadchuk

  Назва «Лиса Гора» утворилося тому, що ліс, який раніше покривав її, в 1820-х роках був проданий місцевої поміщицею на потреби будівництва дзвіниці Успенського собору. Вирубаний ліс ішов на виготовлення будівельних лісів, а не придатний як «ділова деревина» вживався для випалу цегли, який виготовляли тут же на цегельному заводі (у «Савчиному Яру»). В результаті вирубки гора повністю «полисіла»; нічим не стримувана весняна ( «гірська», як тоді її називали) вода почала регулярно затопляти підгірні села - Іванівку і Панасівку. Повені припинилися лише після проведення дренажних робіт при прокладанні залізничного полотна в 1860-1870 рр. Східний схил гори почав заселятися приблизно з 1840-х років представниками харківської бідноти, яка була не в змозі підтримувати зовнішній вигляд своїх осель у вигляді, відповідному губернського центру. Пізніше, в 1870-1890 рр., забудова Лисої Гори пішла інтенсивніше: в зв'язку із пуском Курсько-Харківської залізниці там стали селитися залізничні службовці і робітники депо, паровозоремонтних майстерень і заводів, що з'являлися (пивоварного, керамічного і т. п.). В кінці 1880-х на Лисій Горі з'являється кладовищі (воно існує і донині). Пізніше, в 1898-1912 рр., по вулиці Курилівській (нині Ленінградській), що йде на північ від Кузинської (нині Революції 1905 г.), була побудована церква в ім'я Казанської ікони Божої Матері, яка діє й сьогодні.

  4 років тому | відповісти | hide comment