Українська антарктична станція «Академік Вернадський»

 Антарктична дослідницька станція  Додати категорію

Антарктична станція була відкрита в лютому 1996 року, коли станція «Фарадей» була передана Україні Англійським Антарктичним Товариством і перейменована в «Академік Вернадський».
Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова була заснована під час Британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 роках. Як постійно діюча метеообсерваторія, база почала працювати на острові Вінтер з 1947 року. Протягом зими 1953-1954 року станція була перенесена на мис Марина острова Галіндез.
Після 1953 року тут було зведено ще декілька будівель, а більшість з них було побудовано протягом 1979-1980 років. Весь комплекс будівель був встановлений на кам'яній основі острова Галіндез. На станції під час зміни експедицій може працювати до 24 осіб, а штаб зимівників складає 12 осіб. На території станції розташовано два модулі з немагнітного матеріалу, де встановлені магнітометри, аерологічний павільйон (використовується також як гараж для чотирьох снігоходів), будинок ДНЧ-лабораторії, стара генераторна з двома холодильниками, де розміщена столярна майстерня, будівля аварійної бази, яка пристосована під склад антен і запас продуктів. У 1984 році був також побудований невеликий будиночок аварійної бази на півострові за 9 км від станції - будинок Расмуссена. Джерелами електроенергії на станції є три дизельгенератора Broadcrown / Volvo-Penta, потужністю 100 кВт кожний.
Архіпелаг Аргентинські острови розташований в межах західного тихоокеанського шельфу Антарктичного півострова, приблизно за 10 км на захід від узбережжя землі Грейама. Він складається з декількох порівняно невеликих острівців загальною площею близько 10 кв.км. Найбільші з них - Уругвай, Скуа, Галіндез, Вінтер, Ірізар (кожен площею близько 1 кв.км). Крім того, до складу архіпелагу входять ще близько десятка порівняно дрібних островів. Від материка Антарктида, а точніше від Антарктичного півострова, архіпелаг відділений протокою Пенола середньою шириною близько 5 км. Протока була названа на честь судна «Пенола» Британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 роках, а вперше протока була пройдена - 12 лютого 1898 року під час Бельгійської антарктичної експедиції Герлаха.
Перші будівлі з'явилися тут під час згаданої вище Британської експедиції на Землю Грейама на початку 30-х років. В цей час на одному з островів (о.Уінтер) було побудовано перший будинок, який був самою північною точкою цієї експедиції, звідки брали початок маршрути далі на південь і на материк.
У 1947 році англійці вирішили заснувати повноцінну цілорічну метеорологічну станцію в цих краях. Проект передбачав заснування станції на основі першої будівлі на острові Вінтер. Однак, коли експедиція висадилась в кінці січня на цей острів, то не виявила ніякої будівлі. Лише пізніше на протилежному березі протоки були знайдені залишки дерев'яної споруди, що дозволило припустити, що будівлю знесло гігантською хвилею. В зв'язку з цим перші зимівники були змушені будувати будинок для себе своїми силами з підручних засобів. Станція була названа базою F, і була призначена для зимівлі 4-6 чоловік. Аж до 53-го року люди зимували на цьому місці. І лише в 54-му році нова будівля була побудована на сусідньому острові Галіндез, де вже могли зимувати до 10-ти чоловік. Остання велика перебудова станції була в 1980 році, коли було прибудовано двоповерхову будівлю до старої одноповерхової. У 1977 році база F була перейменована в станцію "Фарадей".
На станції проводилися наукові дослідження за декількома напрямками. Спочатку основна увага приділялася метеорологічній програмі. Таким чином, дана станція має унікальний найдовший ряд безперервних метеорологічних спостережень в районі Антарктичного півострова. У 1957 році почалася програма геофізичних досліджень, що включає в себе магнітометричні і іоносферні дослідження.
У 1957 році на станції був встановлений спектрофотометр Добсона, що поклало початок вимірам вмісту озону в атмосфері.
У 1996 році за 300 км на південь від «Фарадея» відкрили нову, більш сучасну станцію «Розера», яку обладнали злітною смугою і можливістю одночасного розміщення близько 100 фахівців у літній сезон. Стало економічно невигідно утримувати в одному і тому ж районі дві станції. Закривати станцію теж досить дорого, крім того таку цінну.
У листопаді 1993 року Великобританія розповсюдила через свої посольства пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній з «неантарктичних» країн.
У серпні 1994 року було прийняте рішення передати станцію «Фарадей» Україні. У серпні-вересні 1994 року проходила двадцять третя сесія SCAR, на якій Україну вступила у цю міжнародну організацію, яка займається науковими дослідженнями в Антарктиці.
У 1994 році стартував проект «Україна повертається в Антарктиду», на який фонд Сороса «Вiдродження» виділив грант у сумі $ 12 тис. Британці передали станцію разом з обладнанням, серед якого полярна реліквія - спектрофотометр Добсона - прилад для вимірювання озону, завдяки якому в 80-х роках була відкрита озонова діра над Антарктидою. Українські полярники підняли синьо-жовтий прапор над станцією 6 лютого 1996 року. Станція отримала назву «Академік Вернадський».
Чисельність української експедиції зазвичай не перевищує 15 осіб, в основному вчених. Тон задають геофізики і метеорологи - станція орієнтована насамперед на вивчення клімату.
Чим ясніша погода, тим більше роботи. Раз на тиждень - зв'язок з Києвом. Священний день в українських полярників є п'ятниця - генеральне прибирання, сауна, вечеря з вином. Обов'язково у вечірньому костюмі. Погожими літніми днями (в Україні в цю пору святкують Різдво) - підкорення льодових гір поблизу станції.
www.antarctida.kiev.ua/uadxc
www.unian.ua/ecology/pingvini-bilya-stanciji-akademik-v...
pets.24tv.ua/stantsiya-vernadskiy-ukrayinski-polyarniki...