Павло-Кічкас (Запоріжжя) | житловий район

 невидимий, житловий район

Павло-Кічкас - колишнє село, нині складова частина Заводського району. Часто "Кічкас" виступає синонімом Заводського району.
У 1781 році вперше згадується "слобода Кічкас, біля річки Дніпра, при гирлі річки Кічкаскі". Її першим власником був генерал-поручик Павло Сергійович Потьомкін, який отримав в рангову дачу 12 тисяч десятин землі.
З 1782 слобода в його честь іменується Павло-Кічкас.
З 1798 село належало Еммануїла Марку, в його честь була названий хутiр. Та й саме село до кінця 19 століття частіше називали Маркусова, хоча офіційна назва як і раніше було Павло-Кічкас.
Село тоді розташовувалося біля схилу крутої гори і тягнулося вузькою смугою вздовж берега між гирлами Осокорового і Кічкаською балок. Тому при будівництві Дніпрогесу воно частково потрапило в зону затоплення. Жителів переселили вгору по схилу, утворивши квартали вище вулиці Каспійської. Тоді ж, 1931 р., в барачнiй одноповерхівцi по Сосновій, відкрита 54-я школа.
На північному мисі (лівіше нинішньої нафтобази), біля берега, стояло старе німецьке кладовище, і, на північ від його - маєток Еммануїла Марка (повністю знищено до початку ХХ століття). Пізніше - обидва потрапили в зону затоплення і зникли ...
Аж до початку 1950-х років місцевість являла собою півострів з вершиною, покритою полями й городами, і, частково - з лісосмугою (акація) і чотирма населеними пунктами по краях: Павло-Кічкас - у Дніпра, робітничі селища в яких жили будівельники Дніпрогесу і Днепрокомбіната (металургійних заводів) - на східній і південній окраїнах. Робочі селища (як і нові квартали Павло-Кичкаса по вул. Лижнiй / Досягнень / Відміннiй / Футбольної і далі - Республіканської) були збудовані в 1936-му році. Розташовувалися - 11-й (від вул. Молодіжній до ДК Горького), 10-й (не існує, був на місці зупинки. "Листопрокат") і 9-й (не існує, був на місці зуп. "Шлаковий кар'єр"), після війни додався ще й "ново-11-й", як продовження 11-го селища на північ.
З 1947-го і до середини 50-х, місцевість по краях півострова, від Дніпра, вгору, по схилу, приблизно, до вулиць Демократичної / Карбiднiй (Гончара) / Ніжинської / Ал.Невського, забудовувалася кварталами приватних будинків.
Починаючи з 1954-го року, вершина півострова забудовується "сталінськими" трьохповерхiвками, пізніше, з 1960-го - "хрущовками", а з кiнця 60-х до 1991-го - панельними багатоповерхiвками.