Високопілля

 село  Додати категорію

Населення с.Високопілля становить 1957 осіб. Орган місцевого самоврядування: Високопільська сільська рада.

Високопілля розташоване на відстані 63 км від міста Харків по залізничній лінії Харків — Полтава і його територія тягнеться майже протягом трьох зупиночних платформ та станцій: Мар'їно, Садки, Водяна.
До автотраси Київ — Харків, яка проходить через районний центр Валки, відстань від Високопілля через села Перекіп та Старі Валки становить 18 км.

Село Високопілля розташоване вздовж русла річки Коломак і є однією із самих високих рельєфних точок в Харківській та Полтавській областях, що і дало йому назву від слів «високе поле».

Поселення виникло в 1670 році в результаті масового переселення українців на вільні землі Дикого поля (Слобожанщину) після постійних протистоянь з поляками та поразки українських військ під Берестечком. По імені першого поселенця козака Хмеля воно отримало назву Хмельове.

Наступний етап розвитку поселення пов'язаний з початком будівництва в 1680 році системи оборонних споруд на південь від Харкова для захисту від набігів кочових татар. Саме тут проходив сумнозвісний Муравський шлях, по якому кочівники здійснювали набіги, вивозили награбовані скарби та невольників. Для захисту був використаний земляний вал скіфського періоду, який розташований між річкою Мжа та Коломак. Це був рукотворний вал (Турецький вал, Перекопський вал) висотою шість метрів з двометровим рвом глибиною два метри з південного боку. Його відновили, укріпили. Вал віками слугував нашим предкам військовою захисною спорудою, а село Високопілля — один із сторожових форпостів Ізюмської лінії укріплень Харківського полку. Сьогодні по цьому насипу прямує семикілометрова дорога від Перекопу до Високопілля, і тільки перед самим селом вал без влаштування на ньому дороги звертає до річки Коломак.

Військова історія села жива до сьогодення. Жителі пам'ятають, що назви вулиць почали з'являтися в селі тільки з початку 70-х років 20 століття. Пошта знаходила адресата тільки по вказаному в адресі номеру сотні, на які було поділене село. Дивний індекс в адресі (наприклад, "с.Високопілля,7с.") був загадкою для сторонніх та гордістю для жителів та їх родичів.

Братські могили на трьох кладовищах села та біля Будинку культури, пам'ятник воїнам—односельчанам, траншеї та окопи на галявинах лісу — це пам'ять про героїчне минуле села під час Великої Вітчизняної війни.

Велика територія села, географічне розташування по трьох водоймищах русла річки Коломак, протяжність сотенних поселень продиктували необхідність назв районів села та прилеглих до нього територій: Берестова, Фатіївка, Причепилівка, Садки, Центр, Хомутівка, Низ, Край, Кукочка, Вовчий, Гвоздів, Гайворонське.

По даним досліджень педагога—історика Високопільської середньої школи Коваль Дмитра Івановича в 1686 році Хмельове нараховувало 200 жителів.
З 1780 року село відноситься до Валківського повіту.
В 1900 році населення становило 2350 чоловік.
В 1906 році село отримало назву Високопілля.
До 1917 року в селі була одна школа, в якій працювали 2 вчителя, навчалось 50 учнів, надходив 1 журнал, 3 газети.
В 1929 році село нараховувало 1500 одноосібних господарств.
В 1965 році населення становило більше 4 тисяч, працювало 2 школи, 40 вчителів, 1 клуб, 3 бібліотеки,надходило понад 1700 примірників газет, 700 журналів, нараховувалось 300 телевізорів, 250 мотоциклів, 6 автомобілів, 2 колгоспи обробляли більше 400 гектарів орної землі, а в школах та ВУЗах навчалось сорок відсотків населення.

На відміну від інших сіл України в селі Високопілля збереглась і весь час діяла старовинна Свято—Миколаївська церква, освячена в 1806 році. Навіть використання її в якості кулеметного гнізда та німецької конюшні під час військових дій дозволило їй залишитись неушкодженою.
В Радянський період храм успішно діяв поруч з сільським клубом, приймальним пунктом заготконтори, буфетом, школою, дитсадком.

Заслуговує уваги ще одна історична цінність — олійниця. В селі їх було дві: в Садках і на Хомутівці. Але сама популярна розміщена в Садках. Дерев'яне приміщення з технічним поверхом, східцями, помостами, на яких розміщене технічно цікаве обладнання. А сама технологія (рушка, вальці, жернова, жаровні, прес, сичики, макуха) і незабутній апетитний аромат давали високопільській олії авторитет не тільки в Харківській, а і в Полтавській області.