Музей історії каналізації м. Києва (Київ)

 музей  Додати категорію

Музей історії каналізації м. Києва АК „Київводоканал”
www.vodokanal.kiev.ua/new/modules.php?name=Imagegallery...

Столичній системі каналізації виповнилося 120 років
09.04.2013
16:36

120 років тому розпочалась прокладка перших трубопроводів київської каналізації. Про це повідомили JeyNews у прес-службі АК «Київводоканал».

9 квітня 1893 року у Києві розпочали будівництво першої в Російській Імперії та однієї з перших у Європі роздільної системи каналізації з очищенням побутових стоків міста на спеціальних полях зрошення.

У кінці 70-х років 19 століття санітарно-епідеміологічна ситуація у Києві вкрай загострилася. Причину цього міські санітарні лікарі вбачали, перш за все, “у відсутності каналізації, вкрай забруднених ґрунтах, особливо Хрещатицького району і Подолу, а також в існуванні у всіх будинках досить первісних вигрібних ям, які були погано облаштовані та ще гірше очищалися”.

Стародавній Київ потопав у нечистотах, рівень смертності тут був одним з найвищих серед великих міст Росії та Європи.

Саме тому у вересні 1879 року під тиском громадськості та санітарних установ Київська міська дума організовує комісію для вирішення проблеми каналізування міста.

Довгі десять років знадобилося для того, щоб вирішити: випускати стічні води безпосередньо у Дніпро, або ж фільтрувати їх на полях зрошення. Перевагу надали останньому варіанту.

Складання проекту доручили московському купцю Карлу Балкіну – представнику англійської пневматичної системи каналізації Шона. Будівництво коштувало понад півтора мільйона рублів, оскільки цих грошей у Балкіна не було, він передав свої права концесіонера новоствореному акціонерному товариству каналізації під головуванням Євгена Афанасьєва, до якого увійшли київські домовласники та багаті підприємці. Значний внесок у будівництво зробили відомі кияни — зокрема, брати Бродські та брати Терещенки.

9 квітня 1893 року розпочали укладання перших труб і менш ніж за двадцять місяців – у грудні 1894-го – Київ став одним з небагатьох міст Росії, де вперше запрацювала централізована каналізаційна система. На той час на території України каналізованими вже були, зокрема, Одеса (1874 рік) та Ялта (1886 рік).

Однак саме київська каналізація, збудована за шонівською схемою, стала єдиною в Росії та однією з перших у Європі роздільною системою водовідведення: використана вода з будинків та підприємств відводилася й очищалася окремо від дощової і талої води, яка стікала з вулиць.

Пристрої каналізації були запроектовані на подвійне число жителів каналізованого району із розрахунку сім відер води на добу на одну людину. Загальна кількість нечистот, які відводилися, становила близько одного мільйона відер на добу.

Усі стоки міста перекачувалися на Куренівські поля зрошення. Така обробка стічних вод у значних промислових обсягах здійснювалась чи не вперше у Російській імперії. Тепер на території колишніх полів розміщується житловий масив Мінський.

Роздільна система каналізації діє у столиці і до сьогодні, однак усі господарсько-побутові стічні води відводяться по колекторах на Бортницьку станцію аерації, де проходять повну біологічну очистку.

Із перших каналізаційних побудов до наших часів уціліла лише парова каналізаційна насосна станція — Введенська (1894 року), розміщена на Подолі. Комплекс її споруд є унікальними пам'ятками технічної архітектури Києва. Приміщення станції використовується як адміністративна будівля Київводоканалу.

Троїцька насосна станція, збудована в один час із Введенською на нинішній Жилянській вулиці у районі кас Олімпійського стадіону, не вціліла.

Однак “на згадку” про ті часи у Києві і досі працює близько 5% від усіх каналізаційних мереж керамічні трубопроводи, прокладені ще на початку 20 ст. Під час розкопок у старій частині міста аварійні бригади Товариства інколи наштовхуються на ці унікальні знахідки — труби, що вже понад 100 років служать місту та бережуть історію появи у Києві “привілею цивілізації”.

У музеї каналізації Києва, створеного Київводоканалом, можна детально ознайомитися з історією побудови та розвитку системи водовідведення міста та як вона діє нині. Також екскурсія музею, яку проводить аудіогід, містить цікаві факти із зародження каналізації у всьому світі. Замовити безкоштовну екскурсію можна на сайті Київводоканалу у розділі “Відвідати музей”.

Крім того, на сайті Товариства усі охочі можуть ознайомитися з книгою “Время води”, що розповідає історію водопостачання та водовідведення у Києві від 17 століття до сьогодні, а також переглянути науково-популярний фільм “Витоки цивілізації” про розвиток каналізаційної системи.


Додатково:

Як працювала каналізаційна система міста

У Києві діяла шонівська система каналізації, що називалася так на честь англійського інженера, який її придумав.

Згідно із задумкою Шона, рідкі нечистоти з будинків спочатку збираються в накопичувальних резервуарах – ежекторах. Коли резервуар заповнюється до певного об’єму, поплавок, що знаходиться на поверхні, піднімає клапан, з якого в резервуар подається стиснуте повітря. Під дією тиску нечистоти з резервуару надходять до приймальної труби загальної відвідної мережі.

Стічні води Верхнього міста – це частина Києва, де зараз Старокиївська гора, райони станцій метро Золоті Ворота та Майдан Незалежності – відводились самопливно, тобто просто стікали підземними трубами з пагорбистої частини міста і надходили в головний резервуар на Царській площі, нині Європейській.

З усіх інших районів, крім Подолу, розташованих нижче рівня, нечистоти подавались за допомогою спеціальних насосних станцій з ежекторами та Троїцької парової насосної станції.

З центрального резервуару по головному відвідному колектору стоки рухались на Поділ та потрапляли на Введенську парову насосну станцію, звідки перекачувались на Куренівські поля зрошення, на місці яких сьогодні розміщується житловий масив Мінський (райони теперішньої Оболоні та Куренівки).

JeyNews