Кіммерійський вал

 стіна, мур, археологічна ділянка, фортифікація, цікаве місце, не відображати назву, руїни стародавньої (історичної) будівлі або споруди

Кіммерійський (він же Аккосів) вал, що тягнувся в давнину від Казантипської бухти на Азовському морі до Узунларського озера, до якого з півдня підходили потужні укріплення міста Кіммеріка на Чорноморському березі. Він перешкоджав набігам кочівників на східну половину півострова. Історик V століття до н. е. Геродот писав: «Ще й тепер є у Скіфії Кіммерійські стіни, є Кіммерійські переправи, є область, що зветься Кіммерією, є і так званий Кіммерійський Боспор». Історики все більше схиляються до того, що вал дійсно не тільки за назвою, але і за походженням пов'язаний з найдавнішими жителями цих місць — кіммерійцями. У довжину вал досягав 32 км. Через осипання валу та запливання рову протягом минулих тисячоліть, важко визначити його первісну висоту та ширину, тим паче, що на різних ділянках його збереженість нерівномірне. Дослідження показали, що вал містив у якості ядра кам'яний насип і на різних ділянках досягав у найнижчому місці ширину від 18,5 до 40 м, а у висоту від 4,5 до 6 м. Кладки з тесаних каменів, виявлені місцями, могли бути залишками дозорних башт. Рів із західного боку валу при глибині в 3-4 м мав ширину від 13 до 26 м по верхніх крайках.
У межах валу виявлені рештки будівель, імовірно застав.