Плужне

Ukraine / Khmelnytska / Pluzhne /
Плу́жне — село в Україні, Шепетівському районі (до 2020 року Ізяславський район) Хмельницької області. Населення становить 3298 осіб. Орган місцевого самоврядування — Плужненська сільська громада (до 2019 року Плужненська сільська рада, якій окрім Плужного, підпорядковувались села Хотень Перший, Хотень Другий та Улянівка). З 11 лютого 2019 року входить у Плужненську сільську громаду і є її адміністративним центром.

Перша згадка Плужне відноситься до 1576 року, у зв'язку із спустошенням татарами сіл Острожчини.
Стаття у Вікіпедії: http://uk.wikipedia.org/wiki/Плужне_(Україна)
Міста поруч:
Координати:   50°10'35"N   26°33'47"E

Коментарі

  • Тут також народився Павлюк Володя (1957). Можливо я знаю Горбатюка, або його батька.
  • мый батько Микола Горбатюк, по прозвиську повинен знать, "Баран")
  • да, не тільки жив, а щей 16 років другим жити не давав:-)
  • Цікаво, кому не давав жити? А по прізвиську " Баран" я знаю дуже багато людей. Моя однокласниця Ганя Блащук ( її дочка задушила 1994-1995рр.?). А ще в мене був товариш, який жив по тій дорозі, що веде в М'якоти. Його теж прозивали "Баран". Мені здається його звати Андрій. Колись я хотів зробити літака і він при умові, що я це зроблю, вкрав колеса від якогось агрегата. При цьому він дуже ризикував. Йому прийшлось крадькома закрити сторожа в будці. Я перед ним винен, бо тоді в мене росли руки з дупи. Я до цього часу не покидаю цю мрію. Тепер я вже можу навіть купити те, що колись мріяв зробити. Але тут в Америці після тих хмарочосів таким, як я тяжко піднятися в повітря. До дому висилати літачка теж накладно. Але, щось придумаю.
  • Пригадую, мабудь звати його Роман.
  • Батько у мене з Добрина, а мама з Ульяновки, в батька фамілія раньше така була, "баран". Фігура в нього така не дуже примітна - 140 вага). батьки 1960 року народження. будинок у нас біля старої поліклініки.
  • у мене з 16 років був мотоцикл, спочатку Минск, потом Планета - 5 Иж, в нас була (зараз також зустрічаємося) дружна компанія, чоловік 10. було 5 мотоциклів, так ми давали там жару що днями що вночі, потім стався один не дуже приємний інцидент, и за три роки я напевно рази 3 виїжав із гаража.
  • Значить я твого батька знав. А в 70ті роки ми теж давали жару на мотоциклах. Правда тоді були переважно "Восходи" і "Мінські" Чомусь пригадується рання весна і вночі приморозок, дорога ставала тверда. А заправлялись ми сціджуючи бензин з машин в сільгосптехніці вночі.
  • А в нас хоть і була заправка, але там постійно бензину не було, то мі купляли її як не в Мякотах, то в водія автобуса. він кожний день в 18 їхав на Рівне, і в нас стояв приблизно хвилин 10. всетаки зараз є що пригадати. саме більше запамятається напевно те як ми в зимку катались). на заднє колесо чіпляли цеп від Мінска, в 4 місцях, і по льоду ганяли. в мене друг жіве біля Біоміцінового заваду, а там самій крутий горбок в селі, зимою постійно лід, весело було туди їхати) доречі біоміціновий завод в минулому році купили, вирізали і вивезли звідти весь металолом, порізали взагалі все. від кирпічнового заводу залишився тільки комин. А коли іхати с Плужного в сторону Добрина і Ївковців, складається таке враження що це цілина. Сумно.
  • Мабудь Сергію, крім нас з тобою в інет по Плужному більше нікого немає. Шкода, а так хочеться поділитися спогадами. Навіть хотівлося б знайти свою першу любов, Галю Максимчук? , що жила в районі "парку"?. Я вже не знаю точно, як цей куток (це по Плужнянськи) називається, але на карті попробую знайти.
  • Privet sirojka yak spravu
  • Вітя, то ти?
  • Моя адреса: volpa@myway.com
  • Тут в мене є один чоловаік, з яким хоче познайомитись половина України. ЗВУТЬ ЙОГО ПЕТРОВИЧ. Живе він в Плужному. СПРОРБУЮ ВІДІСЛАТИ ВІДЕО В ІНЕТ (Я ЧАЙНИК)
  • Всі хто, хоча б одним вухом чув про Плужне і його минуле, прошу відгукніться. Я починаю. Мені в дитинстві розказувала моя Баба Єва Харитонівна(забув дівоче прізвище можливо Харитонюк.) Був у Плужнному один чоловік (1915р.)? Тоді ще моя баба була дівкою. І от Вона мені розказує. Прийшов Він до хати, де збирались дівчата на вечорниці і сказав: ; Дивіться, вода льється в хату!; Дівки, в тому числі і моя Баба, підібравши спідниці, полізли на піч, а Він, як казала моя Баба, любувався Їхніми ногами. (звичайний гіпноз). Але в той час в нашому селі творились різні дива. Мені тяжко відзначити хронологію всіх подій, пишу, все, що відразу приходить на пам"ять. Все також зі слів моєї Баби. А розказувала Вона, що в Плужному є книга, ;Чорна магія; і всі,хто іі читав, сходять з розуму.
  • Коли я був малий, я дуже хотів знайти ту книгу.І приблизно вирахував. що книга знаходиться у такого Кирила, який без ноги, і жив Він по тій дорозі, що веде на Ізяслав. Я мушу признатись, що в мене не хватило духу шукати її далі. Останній, хто її читав, то був чоловік моєї вчительки хімії Дарії Онисівни по нашому Жаби Онисівни ( за ї очі). Я сам його бачив.
  • Мені шкода, але так вийшло, що я не виклав ще один спогад. Це за мої Баби.Був такий Цимбалюк, якитй, начитавшись Чорної Магїі, повів корову в Церкву.
  • Пишу на другий день. Мені дуже хотілося б поспілкуватись з Тимощуком Леонідом Івановичем. Брат Героя. Він дуже багато зробив для Плужного. Він був управляючим "сільгосптехніки".
  • Показати всі коментарі
Ця сторінка востаннє змінена 4 років тому