Старий караїмський цвинтар (Севастополь)

 цвинтар, кладовище, на мапі відображати тільки контур, пам'ятник історії, object of cultural heritage of regional importance (Russia) (en)

Караїмське кладовище, який виник у середині XIX століття, після Кримської війни. Перебування в місті з початку XIX століття значною за чисельністю караїмської громади зумовило появу національного некрополя. Найперша поховання, виявлене під час його обстеження, датується 1863 роком. На початку XX століття на кошти мецената купця Йосипа Бурназа спорудили будинок для сторожа і будинок для відправлення обрядів, знесені в 1999 році при будівництві бензоколонки. Меморіальні дошки, встановлені на будівлі, відреставровані, зберігаються у фондах Музею героїчної оборони і звільнення Севастополя, а на території кладовища змонтували їх копії. Цвинтар закрили 1 березня 1965. До 1 квітня 1969 поховання караїмів вироблялися на міському кладовищі, а після його закриття - на інших некрополях міста.
На караїмською кладовищі виявлено 715 могил, 15 типів надгробків. Є склепи, написи на староєврейською та двомовному - російською та староєврейською мовами. Присутні й кенотафи - надгробки встановленим особам, похованих в інших місцях (т.зв. «йолд таш» - дорожній камінь). Серед них - партизану І.М. Юткевича і останньому газану громади - Т.С. Леві-Бабовича, який, виїхавши з Союзу, помер і похований в 1956 році в Єгипті.
Караїмське кладовище - один з небагатьох національних некрополів ХIХ-ХХ століть, типовий зразок цвинтарної архітектури цього часу.