Обеліск Слави (Кривчунка)

 Друга світова війна 1939-1945, обеліск, військовий меморіал / пам'ятник

У роки Великої Вітчизняної війни пішли воювати на фронт, захищаючи Вітчизну, 640 жителів села Кривчунка. 201 загинув на полях битв. Односельчани свято бережуть пам'ять про загиблих. На честь всіх тих, хто не повернувся, в центрі села споруджено Обеліск Слави. Імена загиблих викарбувані на меморіальних плитах. Щорічно, в день 9-го Травня, всіх односельчан згадують поіменно.

На території села в роки Великої Вітчизняної війни особливих боїв не було. Але на околицях велися перестрілки, під час яких загинули радянські воїни. Всі вони поховані в могилах, які знаходяться в центі села. В головах могил споруджено пам’ятник воїну, що схилив голову над загиблими побратимами:

Казанцевим Семеном Володимировичем

Калюком Михайлом Саміловичем

Крівошеєвим Іллею Григоровичем

Луценком Семеном Васильовичем

Чернихом Петром Івановичем

Стужним Якимом Овсійовичем

і два невідомими воїнами.

Село визволене від фашистських окупантів 5 січня 1944 року.

Кому ж ми завдячуємо своєю свободою?

53-я армія В. М. Манагарова спільно з 5-м гвардійським механізованим корпусом Б. М. Скворцова прорвала оборону, але німці, оговтавшись від першого удару, почали контратакувати з району Федвар. 5-а гвардійська армія А. С. Жадова успішно прорвала оборону ворога, відобразила неодноразові контратаки його піхоти і танків. В 11 годин в бій було введено 7-й механізований корпус генерала Ф. Р. Каткова. До кінця дня наші рухомі частини, а також частини 110-ї гвардійської стрілецької дивізії полковника М. І. Огородова прорвалися до річки Інгул в районі Велика Мамайка. До результату першого дня настання 53-я і 5-а гвардійська армії прорвали оборону противника на фронті в 24 км і просунулися в глибину від 4 до 24 км.

У смузі 7-ї гвардійської армії наші стрілецькі з'єднання зіткнулися з великими силами танків і не змогли прорвати оборону противника на достатню глибину. Тому танкові корпуси 5-ї гвардійської танкової армії П. А. Ротмистрова були введені в бій із завданням завершення прориву оборони противника. Противник неодноразово контратакував війська 7-ї гвардійської армії з району Аджамки і Нової Андріївки. На напрямку головного удару наші війська до результату 5 січня змогли вийти лише на рубіж північно-східної околиці Червоного Яру, Плавні, північної околиці Нової Андріївки. Таким чином, 7-а гвардійська армія у своєму наступі мала лише частковий успіх на правому фланзі та в центрі. Положення лівого флангу, по суті, залишилося без змін.

5-а гвардійська танкова армія, сприяючи частинам 7-ї гвардійської армії в прориві оборони противника і ведучи бій з контратакувальними танками ворога, до результату 5 січня своїми з'єднаннями вийшла на рубіж: східна частина Червоного Яру, Плавні, північна околиця Нової Андріївки.

5 січня о 21 годині І. С. Конєв вирішив використати успіх 5-ї гвардійської армії та 7-го механізованого корпусу і віддав розпорядження про перегрупування з 5-ї гвардійської танкової армії 8-го механізованого корпусу до складу 5-ї гвардійської армії і висунення його в обхід Кіровограду з північного заходу.

Війська 1-го УКРАЇНСЬКОГО фронту після кількаденних запеклих боїв 5 січня оволоділи містом і великим залізничним вузлом БЕРДИЧІВ, а також з боями зайняли понад 60 інших населених пунктів і серед них районний центр Київської області місто ТАРАЩА, великі населені пункти ВЕЛИКІ КОЗАРИ, ВРУБЛІВКА, ДРИГЛОВ, НОВОСІЛКИ, ГОРОДИЩЕ, ТЮТЮННИКИ, МАЛІ КОРОВИНЦІ, МАЛА ТАТАРИНОВКА, ОЧЕРЕТНЯ, ОЧИТКІВ, ГОРОШКІВ, КРИВЧУНКА, ТИХИЙ ХУТІР, СКИБИН, ЧЕРНІН, НАСТАШКА, ШКАРІВКА і залізничні станції ДЕНГОФОВКА, КРИВЧУНКА.