Могильник радіоактивних відходів «Радон» (Київ)

Ukraine / Kyyivska / Khotiv / Київ
 небезпечне місце, радіація, радіоактивний

www.kreschatic.kiev.ua/ua/3488/art/1238609442.html
mail.menr.gov.ua/publ/kiev2003/atlas03_u/1_vidhod/1du_p...
Пункт захоронення радіоактивних відходів Київського державного міжобласного спецкомбінату розташований у південно-західній частині Голосіївського району на території 8,6 га. Його було введено в експлуатацію в 1962 році. На території умовно “брудної зони” розташовано сховища твердих радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання, сховища рідких радіоактивних відходів, а також технологічний ангар для тимчасового зберігання радіоактивних відходів.
Пункт захоронення було зорієнтовано на прийом радіоактивних відходів з шести областей України та м. Києва. Внаслідок попадання атмосферних опадів у заглиблені в землю сховища твердих радіоактивних відходів №5, 6,7 та подальшої їх розгерметизації сталося витікання радіоактивної рідини, що підтвердило збільшення концентрації тритію в ґрунтах безпосередньо під сховищами в радіусі до 23 м і на глибину до 10 м. Комплексною перевіркою стану радіаційної безпеки в 1995 році було встановлено, що стан могильників №5, 6, 7 оцінюється як радіаційна аварія першої групи. Для мінімізації наслідків зафіксованої аварії було здійснено ряд заходів, які включали:
- заборону захоронення радіоактивних відходів у сховищах №5, 6, 7;
- спорудження накриття над цими сховищами для виключення попадання атмосферних опадів;
- спорудження мережі спостережних свердловин;
- впровадження технології тимчасового зберігання твердих радіоактивних відходів у контейнерах.
Впровадженням технології тимчасового зберігання радіоактивних відходів започатковано перепрофілювання пункту захоронення радіоактивних відходів у пункт збору та тимчасового зберігання радіоактивних відходів із подальшим їх перевезенням на захоронення в центральне сховище, після введення його в експлуатацію в зоні відчуження. З метою приведення пункту захоронення радіоактивних відходів у екологічно безпечний стан, відповідно до сучасних вимог радіаційної безпеки необхідно виконати додатково першочергові роботи:
- вилучити радіоактивні відходи з аварійних сховищ і забезпечити їх подальше зберігання;
- привести в екологічно безпечний стан сховища джерел іонізуючого випромінення;
- звільнити ємності від рідких радіоактивних відходів і забезпечити їх цементування.
Крім того, потребує вдосконалення система радіаційного моніторингу довкілля та забезпечення служби радіаційної безпеки сучасними приладами контролю.

www.dt.ua/3000/3100/28554

kreschatic.kiev.ua/news/1787.html
18 млн. грн. потрібно витратити місту на вивезення радіоактивних речовин із комбінату «Радон». За словами першого заступника голови міськадміністрації Ана-толія Голубченка, на це вже виділили 8,3 млн., решту – наступного року. Сам же процес вивезення можна буде розпочати вже у 2008 році.
«Тритій в «Радоні», там декілька грамів захороняється, але ці декілька грамів в рідкому розчині, тому є шкідливими відходами. Прийняте рішення про вивезення з підприємства «Радон» всіх відходів. Таке підприємство не може бути в місті. Коли, його збудували, воно було 40 км від міста, на сьогодні «Радон» майже в місті. Але найголовніша проблема – куди вивозити. Якщо ми говоримо про захоронення, то потрібно побудувати підприємство, яке б взяло на захоронення. У Чорнобильській зоні будується підприємство „Вектор”, з яким ми вже ведемо переговори і вони згод-ні взяти на зберігання, а нам потрібно це зв’язати в тверду масу, щоб можна було перевезти. Як тільки ми це зробимо, то через рік будемо вивозити. „Вектор” обіцяють запустити у 2008 році»

www.everyday.in.ua/?p=4702
Ця небезпечна територія, яку в народі називають ще «кладовищем атомних відходів», знаходить ні де інде, як в… Києві, а саме, в Голосіївському районі, неподалік заповідної Феофанії та Державного мисливського господарства «Київське»– це спецкомбінат «Радон», куди вже більше 50 років звозять радіоактивні відходи зі всієї України. В самій столиці на 10 гектарах на глибині 10 м. в спеціальних контейнерах зберігаються 450 кубометрів ядерних відходів, відходи з медичних лабораторій, а також там покояться «наслідки» Чорнобильської аварії – спецодяг, техніка і т.д. Поряд з цим атомним звалищем пліч-о-пліч мешкають люди…
Останні 20 років це сховище знаходиться в аварійному стані, оскільки його термін експлуатації давно минув. Залізобетонні перекриття дали тріщини, а металеві контейнери, поховані на десятиметровій глибині, з’їдає корозія. У 1995 році на «Радоні» сталося ЧП. Тоді в придавлені плитами траншеї укриття якимось чином потрапила дощова вода. Після аналізу грунтових вод вчені з Інституту геохімії виявили там тритій -
використовується в термоядерній зброї, потрапивши в грунт, проникає в рослини, а потім виявляється в людському організмі, викликає рак і хвороби крові. Тоді тритій потрапив в річку Віту, яка впадає в Дніпро…
Те, що таке підприємство не може знаходитись в місті розуміли ще коли його будували, адже при його зведені воно було в 40 км від міста, але сьогодні ця відстань скоротилася до 7 км. до багатоповерхових жилих будинків та с.Пирогів, де мешкає біля півсотні людей приватної садиби. І побудували його в 60-х роках минулого століття З ТЕРМІНОМ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДО 30 РОКІВ (!). Ще до Чорнобиля Мінздрав України вимагав, щоб «Радон» був винесений за межі міста. Після розпаду СРСР також, неодноразово, керівництвом країни підписувались розпорядження про перенесення спецкомбінату «Радон» з території Києва. Але, нажаль, до цього часу їх не виконали (кошти на екологію в нас виділяються ж в останню чергу)… Тобто, чиновники, начебто, розуміли і розуміють всю загрозу і небезпеку, але воліють не звертати на неї увагу. З аварією в Чорнобилі було теж саме…
P.S. Неодноразово кияни влаштовували протести, вимагаючи перенести ядерний могильник з міста, але безрезультатно… Невже територіальна громада не має права вирішувати, яким об’єктам є місце на її території, а яким ні? І, взагалі, чи може в Європейській столиці, в центральному районі, залишатись ядерний могильник? Мимоволі згадується анекдот: «Українські вчені виміряли рівень радіації на вулицях своїх міст. Україна оголосила себе ядерною державою».
Міста поруч:
Координати:   50°19'56"N   30°30'36"E

Коментарі

  • Оппа а мы и не знали что под киевом такая гадость есть...
  • Never heard of it! o_O
  • З іншої сторони, якби не цей смітник, то тут давно вже були одні здоровенні паркани, за якими б ховалися олігархи. Багато пам'яток зникло б назавжди.
  • Через р.Віту на північний захід в сторону хотівського скіфського городища і на північ до Феофанієвського урочища збереглися залишки валів древнього городища, яке можливо існувало в комплексі з Хотівським скіфським городищем. Швидше за все, якщо саме хотівське скіфське городище було "дитинцем" (умовно), то прилеглі території заселяли "городяни" (також умовна назва). Звісно, що оборонні споруди тут були значно слабші і не розраховані на довготривале протистояння, як у дитинці. Але тут цікаво інше, а саме розташування цих валів. Усі вони крім двох оперезуючих, йдуть 5 рядами уздовж заплави р.Віти. Тобто найбільшу небезпеку мешканці чекали із сторони річки. Це не дивно, зважаючи на те, що в ті часи р.Віта була судноплавною і одна з проток древнього Дніпра підходила впритул до гір, що височіють над річкою. Давні городяни остерігалися "десанту"! До речі, тут вже з'явилися стовпчики розмітки на ділянки. Незабаром ця незаймана місцина зникне назавжди. Ну що ж, все одно вся ця місцина просякнута тритієм - радіоактивною речовиною т.зв. "важкою водою", після аварії на смітнику радіоактивних залишків "Радон". Більш детальніше див. місце "Радон" - могильник радіоактивних відходів (Київ)"
  • У Серяковій горі перед війною був побудований величезний тунель, який мав умовну назву – «Депо». Це одна з ще досі невідомих будівель «сталінського метро». Він існує і зараз. В’їзд до нього замурований і засипаний землею. Виріс ліс. Але цей тунель використовується і зараз, як сховище радіоактивних залишків. Доступ до нього зараз тільки з території «Радону».
  • Тут, починаючи з 1975 року і до свого арешту в 1977 році працював у позавідомчій охороні український поет і прозаїк, першозасновник і перший голова Української Гельсінської Групи Микола Данилович Руденко.
  • Нова назва об'єкту: Центральний виробничий майданчик Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон"
  • Показати всі коментарі
Ця сторінка востаннє змінена 9 років тому