Пам'ятка природи "Крива коса"

 коса, headland (geography) (en), пам'ятка природи

Зоологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Новоазовський район, селище міського типу Сєдове. Землекористувач — рибколгосп «Заповіти Ілліча». Площа — 5,0 га. Як пам’ятка природи територія затверджена рішенням виконкому Донецької обласної Ради народних депутатів № 26 від 11.01.1978
з метою збереження мілководного лиману — місця гніздування водно-болотних птахів. Входить до складу НПП «Меотида»
Ця територія — прикінцева ділянка найменшої (10 км) «української» коси, яка відокремлює широку трикутну приматерикову частину Кривої коси від стрілки, що вузькою чотирикілометровою смугою вдається у відкрите море. Включає невеличкі масиви високої надводної рослинності та позбавлену рослинного покриву смугу черепашкового пляжу. Є основним (у межах Донецької області) місцем гніздування малого зуйка.
Розміром з горобця, на тонких блідо-рожевих ніжках з буро-сірим верхом, білими черевцем та шиєю, що перетинається чорною смугою «краватки», малий пісочник яскравістю забарвлення не відзначається. Лише жовте коло навкруги ока надає йому досить екзотичного вигляду. Серед маси флегматичних мартинів та крячків він виділяється неймовірною рухливістю.
Годинами можна милуватися, як пташки віртуозно ловлять дрібних комах, розшукують їжу у смузі прибою, наздоганяючи хвилі та тікаючи від них або граціозно озираючись навкруги. Але раптом лунає сигнал тривоги, і пісочники враз зникають — розчиняються у навколишньому просторі. Пояснюється це тим, що до потенційної небезпеки вони завжди повертаються спиною, притискаючись до грунту, зливаючись з ним кольором.
Кладки яєць малих пісочників розташовуються усього за кілька метрів від води, на смузі черепашкового пляжу без жодної рослини, навіть без заглиблення. Форма та забарвлення яєць гарантує їм непомітність серед дрібних викидів моря та черепашок, але, на жаль, не захищає від стихії хвиль. Дорого птахам дається їх сміливість — часті коливання рівня моря та шторми знищують кладки. Наполегливі птахи розпочинають все знову, але й повторні спроби часто бувають безуспішними.
Не менш небезпечне сонце. Ласкаве вранці, воно стає немилосердним вдень. Тому один з партнерів постійно знаходиться на гнізді, сидячи або стоячи над кладкою. Єдине, що може дозволити собі птах у спеку, — широко розкрити дзьоб та скуйовдити оперення, створити краще вентилювання.
Зрозуміла тривога пісочників, змушених залишити кладку при несподіваному наближенні людей. Досі непомітні, птахи починають активно відводити їх, привертаючи до себе увагу голосом, демонструючи білу черевну частину, розгортаючи віялом хвоста та прикинувшись пораненим. Але хитрощі не завжди вдаються малим метушливим птахам. Чисельність їх у північному Надазов’ї дуже мала.