Заповідне урочище "Маріупольська лісова дача" | заповідник / резерв

 ліс, урочище, заповідник / резерв

Заповідне урочище місцевого значення.
Волноваський район, селище Лісне Ольгинської сільської ради. Землекористувач — Маріупольська лісова дослідна станція.
Площа — 536,0 га. Як заповідне урочище територія затверджена рішенням виконкому Донецької обласної Ради народних депутатів №155 від 11.03.1981 з метою збереження насаджень Маріупольської лісової науково дослідної станції у зв’язку з його великим науковим, природоохоронним, історико-культурним та естетичним значенням.
«Дача» — слово давнє, прийняте ще у дореволюційному російському лісному господарстві на позначення великого урочища, наприклад, «Маяцька Дача» — ліс поблизу міста Слов’янська.
Маріупольську лісову науково-дослідну станцію засновано 23 червня 1892 р. як Великоанадольську дільницю «Особливої експедиції з випробування та обліку різноманітних заходів та прийомів лісового і водного господарства в степах Росії», спорядженої Лісовим департаментом під керівництвом В. В. Докучаєва. Станція розташована за 6 км від м. Волновахи, неподалік від залізничної станції Великоанадоль.
Посушливі періоди наприкінці XІX століття, а особливо посуха та пилова буря 1891 р. , мали катастрофічні наслідки. Було знищено до 40 відсотків посівів. Постало питання про рятування степової житниці країни — за допомогою штучного лісорозведення запобігти катастрофічній ерозії найродючиших чорноземів.
За 110 років виконано багатопланові дослідження з питань степового лісівництва та агролісомеліорації. Було вирішено значну кількість проблем агротехніки створення, рубок догляду і поновлення насаджень, інтродукції і селекції порід, технологій робіт та інших. Станція має у своєму творчому доробку результати унікальних 50-100-літніх експериментів.
Територія Маріупольської ЛНДС відноситься до високого сухого південно-східного степу на вододілі Дінця і Дніпра у місці з’єднання Донецького кряжа і Приазовської височини.
Рельєф рівний, слабохвилястий, з пологими балками, в одній з яких бере початок річка Суха Волноваха і знаходиться штучна водойма площею 1 га. Глибина залягання грунтових вод — 1, 2-23 м.
Грунтовий покрив - чорноземи звичайні середньогумусні, сформовані на важкосуглинистих лесових породах під різнотравно-типчаково-ковиловою рослинністю. Клімат континентальний, посушливий, з нестійким зволоженням. Середньорічна кількість опадів — 500 мм, температура повітря — 7,9°С.
Рослинний покрив у складі лісових масивів, полезахисних та балкових насаджень 1893 —1965 років являють собою штучно створену лісову і лісоаграрну систему зі стійкими взаємозв’язками і збалансованістю усіх життєвих процесів.
Насадження станції — це лісостепові високобонітетні діброви 75-95 років з середньою повнотою — 0,8, запасом стовбурної деревини — 280 м3/га, помірно розвинутим підліском, слабо розвинутим трав’яним покривом і суцільною підстилкою.
Лісові насадження позитивно впливають на грунтоутворювальні процеси, водно-фізичні і хімічні властивості грунтів, дають можливість зберегти родючість чорноземів. Під насадженнями МарЛНДС потужність гумусованого горизонту становить 0,8 м, вміст гумусу — 6 відсотків, запас гумусу під лісом становить 600 т/га, на захищених лісом полях — 500 т/га, а в незахищеному відкритому степу за межами станції — лише 300 т/га.
Інтродукція - один з важливих напрямків наукової діяльності МарЛНДС. У 1939 р. на площі 10,3 га за проектом К. Є. Собеневського закладено дендрологічний парк. Загалом випробувано 324 види флори європейського, азіатського та американського походження. Нині в дендропарку і насадженнях станції налічується понад 150 деревно-чагарникових порід, серед них — горіх чорний, види і гібриди дубів, береза, бархат амурський, софора, бук, береза повисла, вергілія, бундук канадський, туя західна, модрина сибірська, маклюра, гінкго, ялівець звичайний і віргінський, форзиція, айва, мушмула, сумах отруйний, мигдаль низький, птелея, сніжноягідник тощо.
Трав’янистих рослин у насадженнях станції налічується понад 500 видів, серед них: купина лікарська і багатоквіткова, пшінка весняна, анемона жовтецева, шафран сітчастий, ряст середній, булатка великоквіткова, проліска дволиста, тюльпан дібровний, чистотіл звичайний, конвалія звичайна, барвінок малий, деревій, звіробій тощо.
У насадженнях станції ростуть горіх ведмежий, клокичка периста, кизильник блискучий, бузок угорський, дуб зубчастий, дуб каштанолистий, які занесено до Червоної книги України.
Тваринний світ представлено різними видами комах, земноводних, плазунів, павукоподібних, птахів і звірів.
Насадження станції є унікальним прикладом створення стійких та високопродуктивних лісових культур у степу, мають велике природоохоронне значення в умовах сучасного техногенного ландшафту, сприяють збагаченню видової різноманітності рослинного світу в регіоні.
Однак необхідно вжити заходів щодо вдосконалення режиму заповідної території. Зокрема, пропонується надати статус головного об’єкта унікальним степовим чорноземам.