Заповідне урочище "Василівка"

 скелі, урочище

Заповідне урочище місцевого значення.
Біля села Василівки Старобешівського району. Землевласник — Роздольненська сільська рада. Площа — 7,5 га. Як заповідне урочище територія затверджена рішенням виконкому Донецької обласної Ради народних депутатів №155 від 11.03.1981
з метою збереження ділянки цілинних кам’янистих земель на узбережжі р. Кальміус, де зростають грабельки Бекетова.
Між селами Василівка, що у Старобешівському районі, та Староласпа Тельманівського району уздовж берегів річки Кальміус розташована балка Василівка за 0,5 км ліворуч від автошляху Донецьк-Новоазовськ. Грунто-геоморфологічні умови ділянки — скелі та оголення граніту зі слабо розвинутим дерновим грунтом, які круто чи полого спускаються до берегів Кальміусу, а степові схили балок переходять у вологе або сухе дно. Тому і рослинність тут своєрідна: петрофітні види (від грецьк. «петрос» — скеля) рослинності у покриві урочищ поєднуються з ділянками справжніх різнотравно-типчаково-ковилових степів, чагарникових степів та вологих лук. Центральне місце в рослинності гранітних відслонень займають формації грабельок Бекетова (ендеміка Приазов’я), занесених до Зеленої книги України як рідкісне угруповання. Серед лілових парасольок грабельок дуже часто трапляються щільні дернинки ендеміків чебрецю гранітного та несправжньогранітного. Наприкінці квітня — на початку травня по схилах балок з’являються привабливі різнобарвні (фіолетові, блакитні та жовті) квіти півників кримських. Подекуди місцями можна зустріти на гранітах ніжно лілові дзвоники сону чорніючого. У степовій рослинності балок присутні угруповання, сформовані такими видами, як типчак валіський, шавлія поникла, дивина розлога та фіолетова, де-не-де сивіють плями, утворені ковилою Лессінга та волосистою, а іноді й поодинокі екземпляри ковили Граффа. Ці різновиди ковили разом утворюють формації, які занесені до Зеленої книги України як рідкісне угруповання.
У балці Василівка на площі 7,5 га налічується 223 види рослин. Тут можна знайти реліктову для нашого краю ефедру двоколосу (у народі її ще називають кузьмичевою травою). Під покривом чагарників сховався ранньовесняний ефемероїд — проліска сибірська. На узліссях у балці трапляються зарості мигдалю низького заввишки 1-1,4 м, який у квітні-травні сяє рожевим квітом. Формація цього виду рослини також включена до списку Зеленої книги України. На кам’янистому грунті квітують білим щільні дернинки пароніхії головчастої. Цінність заповідного урочища визначається великим різноманіттям на невеличкій території фітоценозів степового та петрофітного типів, наявністю багатьох декоративних, лікарських і кормових рослин.