Миколаївська церква (1867р.) (Барвінків) | церква (християнський храм), дерев'яне, пам'ятка архітектури (історії), споруда 1860-х рокiв, Православна церква України (ПЦУ)

 церква (християнський храм), дерев'яне, пам'ятка архітектури (історії), споруда 1860-х рокiв, Православна церква України (ПЦУ)

Дерев'яна Миколаївська церква (1867) в стилі гуцульської народної архітектури. Зведено храм в 1867 році. Дзвіниця поруч, більш свіжа з сиротливим дзвоном-одинаком. В народі її називають церква-світлофор, через кольорові барви.
Але є в барвінківській церкві одна хитрість - теж, проте, типова для гуцульських храмів. Булгаківський Воланд, здається, вчився розширювати простір тісних московських квартир в гуцульських мольфарів. Бо Миколаївська церква - зовні маленька, камерна, крихітна. А всередині храм вражає простором і масштабами.
Іконостас виглядає на старий, принаймні з часів побудови. Розписи хоч і дещо наївні, але виконані явно професійним художником, не надто аляповаті. Все заквітчано рушниками, килимками, пластиковими квітами (в раю, певно, на думку гуцула, все в таких ось жутких розочках). Та з пластиковими квітами ще якось можна примиритися. Але з Ісусом в оточенні флюорисцентних ялинкових гірлянд - ні, це вже за межею добра і зла, це інший вимір краси і нове розуміння світоча істини.
Гуцулія, що й казати. :о)

Для мене було сюрпризом знайти цей хрестовий одноверхий храм в чотиритомнику "Памятники архитектуры и градостроительства УССР" (Том 2, ст. 220). Ще більшим - побачити святиню в тому вигляді, про який зараз можна лише мріяти: без обридливої бляхи і яскравої жовто-зеленої фарби. Автентичною церква була красунею, з симпатичним підашш'ям і декоративною главкою над бабинцем. Зараз нагадує велетенський семафор в дуршляку.
Пам'ятка архітектури національного значення.