Городище "Водяне"

 стіна, мур, археологічна ділянка, фортифікація, городище, земляні/кам'яні споруди (археологія)

Городище тут виникло наприкінці скіфського періоду раннього залізного віку (IV ст. до н.е.). У цей час створюється зовнішній вал, що відгороджує мис від основного плато на площі 2,5 гектарів. Але культурного шару скіфського часу тут не виявлено - лише окремі знахідки. Найбільший інтерес викликає північна частина городища, відгороджена валом наприкінці VIII - початку IX ст . н.е. У цей період сюди приходить група східнослов'янського племені - сіверяни. До теперішнього моменту на північній частині пам'ятника досліджено 2/3 всієї площі. Тут виявлено 11 напівземлянкових осель, кілька господарських будівель, дві відкриті печі. Житлові приміщення - це напівземлянки, найчастіше зі зрубною конструкцією стін. Проте їх обігрівальні пристрої були різні. Більшість з них обладнані печами, - нижня їх частина вирізана в материковому останці, а верхня виготовлена ​​з глиняних валиків і конусів .

Про нестійкість закріплення на прикордонних степових територіях землеробських громад сіверян свідчить факт нетривалого існування сіверського городища (за припущеннями археологів - на протязі життя двох поколінь). Одна з осель була спалена, після чого і був споруджений захисний вал. Відсутність матерільних знахідок (знарядь праці, прикрас, кераміки) припускає організований вихід громади з цього місця в більш безпечне.