Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Путивль)

 бароко, пам'ятка архітектури (історії), будівля 17-го століття, православний храм

Собор зведений у 1602—1604 роках як подвір'я заміської Софроніївської пустині. Окрім культової функції він виконував ще й оборонну функцію. Оскільки собор зводився посеред тісного фортечного подвір'я, забудованого з усіх боків, довелося об'єднати в його будівлі комори – у підвалі й у підкліті, трапезну й кухню - у підкліті, собор і теплу церкву – на другому ярусі, бойову камеру з бійницями – на третьому ярусі, над вівтарем.

В архітектурному плані будівлі є три неординарні особливості: вівтар у вигляді квадратної вежі, а не напівкруглої апсиди; камера оборонного призначення на третьому ярусі вівтаря увінчана шатром; перекриття підклітку нави системою хрестових склепінь зі стовпом посередині. Ця композиція є рідкісною для української архітектури. Собор належить до типу багатофункціональних культових споруд, пристосованих до оборони, які називають «церквами-фортецями».

Собор Різдва Богородиці -– першокласна пам'ятка наришкінського бароко. Увінчаний трьома восьмериками – над основним об'ємом, приділом та вівтарем, з декором в стилі московських церков XVII ст., він взагалі є єдиною пам'яткою цього стиля в Україні.
У 1612 році собор постраждав від пожежі і був повністю відбудований у 1630—1636 роках. Наступні перебудови відбулися в 1666—1669, 1778, 1860-х роках, коли до собору було побудовано одноповерховий корпус бібліотеки.

Будівля має риси характерні для московської архітектури XVI—XVIII століть з проявами українського архітектурного типу, що тяжів до висотних баштоподібних композицій.

Був закритий у середині 1920-х років разом з монастирем. У 1921 році тут сталася пожежа, після якої довелося розібрати соборну галерею та бібліотеку. У другій половині 40-х — на початку 50-х років XX століття, у приділі собору на честь сятих Зосіми і Саватія Соловецьких чудотворців, було дозволено відправляти богослужіння.

До особливо шанованих святинь цього храму відносяться чудотворна ікона Мовчанської Божої Матері (1724 року) повернута монастирю у 1995 році; невеличка рака з мощами Святих угодників, ікона Пресвятої Богородиці «Утамуй мої печалі» (XVIII століття), ікона «Трійця» (XIX століття), образ «Вознесіння» (XIX століття) тощо.