Німецька Колонія (Полтава)

 невидимий, історичний район

 Завантажити фотографію

Місцевість у Київському районі Полтави. Колишнє передмістя. Згідно з царським указом від 20 червня (2 липня) 1808 р. для прискорення розвитку в Росії сукноробства із Богемії, Моравії, Ельзаса, Саксонії та інших західно-європейських земель були запрошені ремісники. У 1809 р. в Полтаві поселились 54 родини (249 чоловік). Для їх розташування на околиці міста збудували близько 50 хат. Так виникла німецька слобода, або колонія. Вона була розташована в районі вулиць Фабрикантської (тепер Семена Антонця) та Колонійської (тепер Сковороди) і прилеглих провулків. У 1810 — 1867 рр. Німецька колонія мала самоврядування. Очолював його приказ, який складався з шульца (старости), двох бейзитцерів (засідателів) та писаря. Уклад життя колонії наближався до цехового. Діти колоністів після домашнього навчання ставали підмайстрами. Звання майстра надавалося приказом з участю 12 майстрів. Приказ зобов'язаний був піклуватися про вдів і сиріт. У 1810 р. на території Німецької колонії (тепер Театральний провулок) на кошти міста споруджено приміщення першого стаціонарного театру у Полтаві. У 1814 р. в колонії почала діяти сукновальня Кіршстена. У 1859 — 64 двори, 1098 жителів, у т. ч. 354 жителів — німецької національності, з яких 180 займались виробленням сукна. Діяла православна церква. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття територія Німецької колонії увійшла до складу Полтави.

Вихідцем з німецьких колоністів був полтавський залізничник більшовик В. І. Шефер. Його дочка Т. В. Шефер (Шеффер) — український композитор і музикознавець. На його квартирі по вул. Тригубівській № 26 (тепер вул. Патріарха Мстислава) в 1914 р. проживали брати С. В. та В. В. Косіори.