Свято-Покровська церква (Хотин)

 церква (християнський храм), пам'ятка архітектури (історії), споруда 1860-х рокiв

Кам’яна церква зведена у московському єпархіальному стилі протягом 1867 – 1868 років у вигляді корабля. Це продовгаста чотирикутна будівля 38х18 метрів. Вона втілює ідею, що світ – це житейське море, а церква – корабель, на якому можна досягти тихої гавані – Царства Небесного. Церква Христова рятує від духовної смерті, від вічної загибелі, від царства зла – як Ноїв ковчег врятував від потопу, від смерті фізичної тих людей, які не відступили від Бога.

Храм збудований на кошти прихожан та величезну матеріальну допомогу Патріарха Всія Русі та єпископа Буковинського в 1864 році. Сама побудова храму наповнена символами. Наприклад, храми завжди орієнтуються вівтарем на схід сонця. Храм не має стелі, а завершується куполом, який символізує небо. Купол вінчає глава з хрестом. Хрест означає, що храм християнський, що в храмі прославляється розіп'ятий на хресті Христос.

На храмі дві глави, що символізує дві природи Ісуса Христа – Бог і людина.
У східній частині храму влаштований вівтар, у західній, над входом у храм – дзвіниця. Дзвони з чистого срібла – подарунок церкві від царя Миколая.

Храм розділяється на три частини: вівтар, власне храм і притвор.
Вівтарна частина храму влаштована на підвищенні. Середня частина храму відокремлюється від вівтаря іконостасом, що прикрашена святими іконами, які розташовані горизонтально і в декілька рядів. Форма іконостасу класична – п'ять рядів ікон, увінчаних Хрестом. Розташування ікон строго визначено. Праворуч від царських врат розташована ікона Спасителя, ліворуч ікона Божої Матері.
Весь іконостас оброблений сусальним золотом. На стінах храму стародавні фрески з Апокаліпсису.
В храмі багато стародруків. Всі богослужбові книжки дуже старі. Вони надруковані у давнину на слов'янській мові, яка є церковною мовою.

Благочестиві сім'ї завжди жертвували на храм гроші, коштовності, золоті хрести, дарили ікони робіт видатних художників. В храмі є, так говорять старожили, ікона роботи академіка Васильова – Христос Спаситель, яку подарувала сім'я, але призвище не збереглося.

Біля церкви похований протоієрей Андрій Чегорян, який помер 22.12.1891 року.

В храмі є кіот з святими мощами княгині Анни Кашинської. Після смерті свого благочестивого чоловіка та синів, які захищали православну віру від татар, вона пішла у монастир, де прийняла постриг. Через деякий час вона прийняла святу схиму. Після смерті її поховали в церкві. 200 років гробниця святої благовірної княгині Анни в древньому дерев'яному Успенському соборі пробувала у небутті. Та ось, в 1611 році вона з'явилася хворому понамарю Георгію, назвала себе Анною та обіцяла зцілення, але сказала щоб духовенство достойно ставилося до її гробу та щоб запалили перед гробом свічку, «перед образом Спаса Нерукотворного». Це явлення та чудове «зцілення привели до обретіння нетлінних мощей святої благовірної княгині Анни.
Після цього було багато чудес та зцілень, всього 26 у 17 столітті. В 18 столітті записано 40 чудес. Та тільки в 1890 році свята благовірна княгиня Анна була прославлена Церквою та причислена до ліку святих. Перед її прославленням було 30 чудес. Як попали мощі Анни Кашинської до церкви не знають навіть і старожили. В церкві багато чудес було від мощей святої Анни, Всі хто приходить з вірою і надією до її мощей отримують зцілення.