Пам'ятник Дівочої батареї (Севастополь)

 пам'ятник, історичне місце, військовий меморіал / пам'ятник

Цей скромний обеліск був споруджений до 50-річчя першої оборони міста. У будівництві укріплень восени 1854 р. брали участь війська, моряки, все населення міста, арештанти і навіть дівиці з колишнього розважального закладу. З них склали команду , прикріпили для загального керівництва двох або трьох саперів і вони приступили до роботи. Жінки працювали старанно і з великою охотою, радіючи, що беруть участь у спільній справі. Їм доводилося носити землю для брустверів в подолах спідниць і суконь, перекидати грунт дерев'яними лопатами, зміцнювати крутості дерном. Будівництво батареї тривало з листопада по грудень 1854 р. На будівництво батареї були пожертвувані матеріали, заготовлені для будівництва римо - католицького костелу Св. Климента (кінотеатр «Дружба»), що затримало його появу більш ніж на 50 років. По завершенні всіх робіт батарею назвали «Дівочою». Вона розташовувалася двома уступами на схилі гори у другій лінії оборони. Пройшли роки. Там, де знаходилася "Дівоча" батарея, була побудована реміснича школа імені генерала П. К. Менькова, коштом якого, ця школа і стала реальністю. У школі з 1887 року навчалися безкоштовно грамоті і ремеслу хлопчики з родин захисників Севастополя 1854-1855 рр. У 1889 р. ветеран Севастопольської епопеї контр -адмірал Ф. Ф. Нарбут запропонував встановити особливий знак у невеличкому садочку при школі на місці батареї і отримав дозвіл міської влади. Так був створений скромний обеліск з кримського граніту за проектом військового інженера О. І. Енберга. На його призматичній частини зроблено напис: «Тут в 1854 році була побудована батарея жінками» , а вище - «Місце колишньої Дівочої батареї». На іншій стороні пам'ятника дата: « Знак поставлений 1892 р.».
У роки другої світової пам'ятник, як і багато інших, був зруйнований, відновлений в 1953 році.