Непоротівський Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця»

 монастир, середньовіччя, православ'я, Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП), печерна церква / монастир

У глибоку давнину у місцевій вапняковій породі утворилося чимало гротів. В одному з них приблизно за тисячоліття до Різдва Христового існував язичницький жертовник (його сліди знайдено 1999 р. братією обителі). Монастир виник у середині XII ст. Обживаючи нову обитель, ченці піддавали гроти архітектурній обробці та доповнювали печерний комплекс штучними скельними приміщеннями. Тепер тут налічується понад двадцять природних, штучних та змішаних за походженням порожнин. З плином часу давньоруське поселення запустіло. Його естафету прийняло село Непоротове, розташоване неподалік від монастиря. За історичними документами воно відоме з 1447 р. Наприкінці XVIII ст. обитель сплюндрували турки, й вона запустіла. У 1801 р. її відродили. але монастир незабаром закрився. Під час Великої Вітчизняної війни монастир знову відродився, але з 1948 р. занепав. У 1950-х рр. стався обвал скельної породи, який пошкодив споруди обителі.

У 1999 р. ченці Свято-Іоанно-Богословського Хрещатицького монастиря відродили обитель у Галиці.

На території монастиря є старовинні келії. Позаду монастиря розташована печера, яку називають печерою Самітника. Окрім великого Миколаївського храму, в монастирі є мініатюрна церква. Тут моляться послушники, іноді у будні відбуваються богослужіння.www.kardash.kiev.ua/ppodn.htm