Палац дожів (Венеція)

 палац, музей, Архітектура Ренесансу, велична споруда, популярне туристичне місце

Палац дожів (Palazzo Ducale – Палаццо Дукале) – пам'ятка венеційської готичної архітектури XIV-XV століть, яка впродовж багатьох віків була резиденцією дожів республіки. У палаці засідали Велика рада і Сенат, працював Верховний суд і вершила свої справи таємна поліція. На першому поверсі розміщувалися також контори юристів, канцелярія, служби цензорів і морське відомство. Надбудований зверху балкон слугував свого роду святковою трибуною, з якої дож являв себе народу.

Будівництво нинішнього палацу було розпочато в 1340 р. На той час у Венеції вже не існувало звичайних для середньовічної Європи міцних замків і кріпосних стін: тут море служило захистом, а замість фортів у республіки був прекрасний флот. Тому фортечні стіни і башти в новому палаці зводити не стали, а рів, що зберігся після попередньої згорілої фортеці, засипали. Будівництво й подальша розбудова палацу відбувались за участі Філіппо Календаріо (Filippo Calendario, перші роки XIV століття – 1355), П’єтро Базейо (Pietro Basejo, ?–1354) та цілої низки інших славетних архітекторів Венеції та італійських міст. У 1400–1404 рр. був закінчений фасад, що виходить на лагуну, а у 1424 – той, який виходив на П’яцетту Святого Марка. Для завершення будівництва будівлі були запрошені флорентійські і ломбардійські майстри, але велика частина будівлі в стилі готики була виконана членами родини Боно (Bono), венеційськими майстрами – фахівцями з обробки мармуру. У наступні століття Палац неодноразово розбудовувався, реконструювався, оздоблювався та реставрувався.

На кінець XIX століття споруда демонструвала явні ознаки занепаду, і італійський уряд виділив значні кошти на її відновлення. Усі державні установи були перенесені в інші місця, за винятком Державного управління охорони історичних пам'ятників, яке й досі міститься другому поверсі Палацу. У 1923 році італійська держава, власник будівлі, передала управління муніципалітету Венеції для подальшого використання Палацу як музею.

Разом з собором Святого Марка, бібліотекою Сан-Марко та іншими будівлями утворює головний архітектурний ансамбль міста.