Собор Святого Володимира (Севастополь)

 кафедральний собор, архітектура, історичне місце, стінопис, фреска, цікаве місце, споруда 1850-х років, пам'ятник історії, Російська православна церква, object of cultural heritage of regional importance (Russia) (en), споруда 1888 року, православний храм

Архітектор К. А. Тон, 1848–1854 рр., академік А. А. Авдеев, 1862–1888рр. Охоронний номер: 1244.

Монументальна будівля у візантійському стилі, споруджена з інкерманського каменю, її висота з хрестом становить 32,5 метра. Зовнішні колони зроблені з діориту, для облицювання внутрішніх колон використаний каррарський мармур.
Багатий фресковий розпис був виконаний відомим художником академіком А. Є. Корнєєвим, орнаментальний розпис стін і склепіння золото з сріблом — швейцарським художником Р. Ізеллі, мармурові роботи (облицювання колон, іконостас, криласи) — італійським скульптором із Каррари В. Бонанні.

stvladimir.orthodoxy.ru/fotosovr.html

«У середині XIX століття головний командир Чорноморського флоту і портів віце-адмірал М. П. Лазарєв просить государя Миколи I побудувати храм в самому центрі Севастополя. Государ сам вказує на плані міста місце для будівництва храму.
У 1851 році адмірал Лазарєв помер. На згадку про його заслуги він був похований в спеціально спорудженому склепі на місці майбутнього нового собору, який вирішено було назвати на честь святого Володимира.
15 липня 1854 виробили закладку храму. Передбачалося побудувати собор за три роки, але військові дії 1854–1855 років перервали будівельні роботи. До висадки ворога в Криму встигли побудувати лише підвальний поверх.
Під час оборони Севастополя в склепі, де покоївся прах адмірала М. П. Лазарєва, були поховані один за одним його загиблі учні та сподвижники: адмірали В. А. Корнілов, В. І. Істомін і П. С. Нахімов. Так ще не побудований собор став усипальницею героїв-адміралів, пам'ятником оборони Севастополя 1854–1855 рр. Після закінчення Кримcкой війни будівництво храму було припинено.
Рік 1871-й, в який був закінчений дах собору, підніс несподіваний „сюрприз“. Височайшим повелінням храм вирішили присвятити святому благовірному князю Олександру Невському. Але в 1873 році Найвищим велінням було залишено колишнє найменування собору в пам'ять святого князя Володимира. Однак храмове свято було наказано відзначати в різні дні з Володимирським собором на Херсонесі.
5 жовтня 1881 нижній храм собору було освячено в ім'я Святителя і Чудотворця Миколая. До жовтня 1888 величний собор висотою 33 метри був завершений і постав перед народом у всій своїй красі. 5 жовтня того ж року його освятили у присутності великого князд Костянтина Миколайовича, під стрункий спів хору півчих Чорноморського флоту.
Після жовтневого перевороту 1917 року собор перестав вписуватися в загальноприйняту в той період схему життя. У соборі святого Володимира неодноразово відбувалися крадіжки церковного майна, траплялися бійки, розбій і хуліганство. Публіка, що приходила для гуляння у сквер собору, руйнувала клумби, ламала дерева, била в храмі скла, обдирала мармурове облицьовування храму, розвалювала кам'яні альтанки, викрадалися кухонне начиння, знищувалися зовнішнє оздоблення та інтер'єр храму.

Тим не менше, в 60-х роках радянські люди дружно і з ентузіазмом взялися за відновлення сильно пошкодженого під час війни будівлі храму. Однак сліди від німецьких куль і осколків навмисно залишили на згадку і науку нащадкам.

19 жовтня 1999 собор освятили знову. Поновилися регулярні богослужіння».

Панорами 360°:
skolesnikov144.livejournal.com/10870.html
skolesnikov144.livejournal.com/10571.html
skolesnikov144.livejournal.com/11263.html
skolesnikov144.livejournal.com/13873.html
skolesnikov144.livejournal.com/14240.html
skolesnikov144.livejournal.com/14454.html