Леніне

 селище міського типу, містечко, адміністративна одиниця третього рівня, районний центр

Ле́ніне (до 1957 року Сім Коло́дязів) (рос. Ленино, крим. Yedi Quyu) — селище міського типу в Ленінському районі, це адміністративний центр району.

Розташоване в східній частині Республіки Крим, в північно-західній частині Керченського півострова, в 156 км. від Сімферополя. Поряд знаходиться залізнична станція Сім Колодязів Кримської залізниці. Є автостанція. Автобусний зв'язок з м. Щолкіне і селами району.

Населення — 7 871 мешканець (за даними перепису населення в 2015 році).

Основними підприємствами селища, є: АТ «Нафтобаза» (не працює з 1997 року), Управління Північно-Кримського каналу (працює з 2014 року), ОАТП «Пересувна механізована колона 128», яка обслуговує русло Північно-Кримського каналу (не працює – розформована з 2005 року), ДП «Райсільгоспхімія» (не працює), АТ «Райпост», хлібозавод, пекарня (не працює), Управління водного господарства, Районне дорожньо-ремонтне управління, друкарня, ОАТП завод «Металіст» (ремонт техніки), АТП-14339, Держлісгосп, газобалонна станція, ТОВ «Інкубаційна станція», ДП «Чорноморнафтогазпром».

У селищі діють: 2 загальноосвітніх школи, професійно-технічне училище, бібліотека, музична школа, ДЮСШ, спортивно-туристичний клуб, районний Будинок культури, літературне об'єднання «Сирінга»; районна лікарня. Є Музей історії району, готель, відділення банків. Діє православна церква, мусульманська мечеть (релігія: суніти).

На території селища встановлений пам'ятний знак загиблим односельцям, воїнам, партизанам, підпільникам, мирним жителям; пам'ятний знак жителям району, воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганській війні.

Історія:

Виявлені поблизу Леніного поселення доби бронзи, група скіфських курганів, рештки античного поселення III–I ст. до н. е. свідчать, що люди жили тут з давніх-давен. Утворення селища пов'язане з будівництвом на Керченському півострові в кінці XIX ст. станції Керченської смуги Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. Відсутність води не давала можливості розвитку населеного пункту. До 22 березня 1921 р. на станції Сім Колодязів проживало 34 жителі. 25 липня 1931 р. Президія ЦВК Кримської АРСР ухвала рішення про перенесення центру Ленінського (тоді Петровського) району в село Ленінське на станції Сім Колодязів. У довоєнні роки в Семи Колодязях почали будувати хлібоприймальний пункт, харчокомбінат, бавовняний комбінат, була відкрита середня школа.

У 1939 р. тут проживало 1683 чоловік. В період другої світової війни на території селища діяла підпільна організація, до складу якої входили К. Богданов, А. Беспалов, Г. Останін, А. Павленко, Е. Іванов, Г. Перемещенко. У період бойових дій на Кримському фронті (1942 рік), на станції Сім Колодязів були розташовані 6 військових польових госпіталів. У цей період тут виникло декілька великих поховань. На згадку про дислокацію одного з госпіталів на будівлі школи селища встановлена меморіальна дошка. Під час війни, через брак води село називали «Сім смертей». Територія селища звільнена в квітні 1944 року.

У післявоєнні роки поблизу селища будувалося Юзмацьке водосховище. Створювалися ставки і водосховища, бурилися бурові свердловини, протягувалася сітка водопроводів. З 1952 р. в райцентрі з'явилися перші водоколонки. У 1957 р. населений пункт при станції Сім Колодязів одержав назву Леніне. Будівництво Північно-Кримського каналу дало новий поштовх для розвитку селища. Пожвавлення викликало і почало робіт по будівництву Кримської АЕС.