Хрестовоздвиженська церква (Київ)

Ukraine / Kyyiv / Kiev / Київ / вул. Воздвиженська, 1
 церква (християнський храм), цікаве місце, споруда 1740-х рокiв, Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП)

У літературних джерелах Київську Хрестовоздвиженську церкву нерідко називають ще Кожум'яцькою, тому що вона була парафіяльною церквою жителів Кожумяк - історичної місцевості, розміщеної в улоговині між горами Старокиївською і Киселівкою (Замковою). Церква розмістилась під горою Киселівка, з північно-західного боку. До початку будівництва кам'яного храму на цьому місці стояла однойменна дерев'яна триверха церква на кам'яному підмурку, збудована у 1748 р. на кошти жителів Кожум'як. Церква названа на честь одного з найвизначніших християнських свят - Воздвижения Чесного і Животвортворящого Хреста Господнього.

Після сильної пожежі 1811 р., яка знищила майже всі дерев'яні будівлі (у тому числі й Хрестовоздвиженську церкву), розпочалося будівництво нового кам'яного храму. Спочатку було зведено тільки нижній одноразовий ярус храму - приділ на честь Архистратига Михаїла. У 1822 р. київський міський архітектор А. Меленський склав проект, згідно з яким планувалася надбудова верхнього ярусу для влаштування Хрестовоздвиженського приділу та побудова дзвіниці. У1839 р. запланована реконструкція храму закінчилася "вчерне". Після завершення оздоблювальних робіту 1841 р. митрополит Філарет освятив головний престол церкви. Проте дзвіниці на той час ще не було. "Просительная книга для собирания пожертвований" від 1857 р., видана митрополитом Філаретом церковному старості Пилипу Соцькому, свідчить, що вже до цього часу було зібрано досить коштів для будівництва кам'яної дзвіниці, і в 1859 - 1860 рр. вона була зведена за планом єпархіального архітектора П. Спарро в стилі пізнього класицизму, характерному для тієї епохи. Ця споруда, яка прилягає до храму із заходу, добре зберегла свої первісні архітектурні форми.

Архівні документи свідчать, що у другій половині XIX ст. при Хрестовоздвиженській церкві відкрилась церковнопарафіяльна школа. На початку 80-х рр. XIX ст. були виконані важливі роботи з благоустрою церковної садиби. Насамперед змурували кам'яну огорожу для розмежування частини двору і площі, яка прилягала до церкви. Після цього під горою для запобігання зсувів забили дубові стовпи і виконали "обдерновку" відкосів; із тесаного каменю міцних гранітних порід змурували масивну стіну; між горою і храмом, з південного боку, знизили рівень землі; переклали бруківку всього церковного цвинтаря і облаштували навколо церкви тротуари, які залили вапном.

У 1886 - 1887 рр. під керівництвом міського архітектора В. Ніколаєва було здійснено значне розширення церкви, яка "по приходу настоящего времени тесна": замість розібраної дерев'яної галереї, що прилягала до південного фасаду храму, звели "большую каменную пристройку" - приділ з напівпідвалом. У приділі влаштували церковну ризницю, а на нижній поверх нової прибудови перевели церковнопарафіяльну школу, яка розташовувалася до цього в невеликому дерев'яному будиночку. У 1896 р. за проектом В. Ніколаєва в храмі влаштували калориферне опалення. Тоді ж у віконні прорізи вставили подвійні зимові рами, а на горищі зробили "накат на старых прочных балках, лежащих поверх стен". У 1901 - 1905 рр. для розширення церкви за проектом В. Ніколаєва звели двоповерхову кам'яну прибудову до храму з північного боку, симетричну південній прибудові.

11 вересня 1905 р. на прохання настоятеля церкви священика Матвія Бутовського і з благословення митрополита Флавіана освячено приділ на честь Казанської Божої Матері, влаштований на другому поверсі північної прибудови. У 1910-1912 рр. звели двоповерховий дерев'яний, облицьований цеглою, будинок для причту, звернений головним фасадом на вулицю Воздвиженську, його торець прилягає до південно-західного боку церковної садиби. Він зберігся до наших днів.

Як свідчить церковний кліровий запис від 1918 р., в передреволюційний час у храмі Божа служба відправлялася в трьох приділах з престолами: "во имя Воздвижения Честного и Животворящего Креста и во имя Казанской Богоматери" на верхньому поверсі та "во имя Архистратига Михаила" на нижньому. Після революції храм залишався деякий час діючим, але у 1935 р. його закрили, а останнього настоятеля церкви - священика Феодосія Павловича Павловського - заслали до Сибіру. У 1936-1941 рр. церковні приміщення використовувались під різні майстерні та склади. Інтер'єру храму, його монументально-декоративному оздобленню було завдано величезної шкоди. Проте в роки німецької окупації відправа відновилась і більше не припинялась.

У 1986-1988 рр. коштом церковної громади провели ремонтно-реставраційні роботи в приділах верхнього поверху, відновили живопис. У 1991 р. почалася реставрація нижнього приділу Св. Михаїла, а з серпня 2000 р. там правиться богослужіння. Одночасно з цим на нижньому поверсі влаштований північний приділ Св. Андрія Первозванного, а у верхньому Хрестовоздвиженському приділі встановлено новий різьблений іконостас, зроблений в Івано-Франківську.

З Хрестовоздвиженською церквою пов'язані імена багатьох видатних діячів культури і мистецтва різних часів, зокрема зодчих А. Меленського, П. Спарро, В. Ніколаєва, художника Г. Світлицького, письменника М. Булгакова (його батьки були парафіянами цього храму, а сам письменник 18 травня 1891 р. був там хрещений) і багатьох інших.

Храм належить Українській православній церкві. Режим роботи: вівторок - четвер: 9.00 - 15.00, п'ятниця - неділя: 9.00 - 20.00.
Богослужіння. Вечірнє: п'ятниця, суббота - 17.00, неділя (з Акафістом) - 16.00. Літургія: субота - 8.00, неділя - 7.30 і 9.30.
т. +380(44) 417-06-66

Докладніше про історію храму і його архітектурні особливості:
www.interesniy.kiev.ua/dost/hramy-kieva/istoriya-kresto...

photos.wikimapia.org/p/00/07/02/05/78_full.jpg --- Фото початку ХХ ст.
Церква на фото 1860-70-х гг. - photos.wikimapia.org/p/ot2/00/00/15/54/85_full.jpg
Міста поруч:
Координати:   50°27'44"N   30°30'30"E
Ця сторінка востаннє змінена 5 років тому