Церковщина (Київ)

Ukraine / Kyyivska / Khotiv / Київ
 історичний район  Додати категорію
На території знаходяться древній монастир та санаторій МВС.
Колись Церковщина перебувала на старій Обухівській дорозі і служила форпостом міста. Тут люди відчували себе вільно, розкуто, а за несення вартової служби на прикордонній смузі вони були позбавлені від сплати податків та інших повинностей. Звідси і друга назва місцевості - хутір Вільний. За часів Київської Русі на Церковщині був споруджений Гнилецький монастир, що згодом став Пречистенським.
Перший Гнилецький (пізніше Пречистенський) монастир був зруйнований і пограбований у 1169 році Андрієм Боголюбським на прізвисько «Китай». Відновлений на початку ХХ століття.
archiv.orthodoxy.org.ua/page-1071.html
kiev-orthodox.org/kievorth/kmon/1395
Стаття у Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki/Церковщина
Міста поруч:
Координати:   50°19'17"N   30°32'0"E

Коментарі

  • Справжні (тобто не сучасні зайди) мешканці сс.Ходосівки, Лісників, Віти Литовської (Чапаєвки), Хотова та самої Церковщини у повсякденному вжитку також іноді називають Церковщину - Колонією.
  • Тут найсмачніша і найчистіша вода в окрузі.
  • У 1833 році хутір Києво-Братського монастиря. Інокентій Борисів - завідувач духовною академією. Перша згадка про монастир у грамоті митрополита Йосипа Солтана 5 червня 1504 року. Камінна церква в ім'я Пречистої Богородиці була закладена князем Мстиславом Володимировичем. Руїни її стояли до ХVII ст. До поновлення монастиря Гнилеччина з урочищами: Куликовим, Калиновщиною та Кальним лугом належала митрополитам київським. Тобто, Мстислав Великий побудував і оздобив цю камінну церкву в ім'я Пречистої Богородиці, а розбійник і церковний злодій Андрій Боголюбський на прізвисько "Китай" через сорок років пограбував і зруйнував цю церкву. Обидва канонізовані московською церквою. Один за те, що будував, другий, за те, що руйнував. Отакої!
  • До санаторія МВС, тут знаходився дурдом для військових льотчиків. Зразу після війни і до 1969 року. І ще, назву "Зміїний" я ніколи не чув по відношенню до Церковщини, а от "Гадючий" так, деякі старі люди так називали.
  • На блатному жаргоні (фене) "хутір Вольний" означає буцегарню.
  • На північний захід на відстані 650 м розташована так звана "Лиса гора" (умовна назва). До остаточного руйнування при прокладанні високовольтної ЛЕП, тут знаходився прадавній жертовник і могильник. Дослідженнями інституту археології у 60-х роках, зокрема археологом Кубишевим знайдено залишки обробленого каменю (базальту) і поховання мешканців Хотівського скіфського городища. Це підтверджує дані про те, що скіфи надавали велике значення поховальним ритуалам. На їх думку, між мертвими і живими повинна існувати природня перешкода, чи то гора, або ріка, або щось інше. В даному випадку між могильником і городищем 2 км непролазного болота у заплаві р.Віти. А у скіфські часи р.Віта була повноводною і судноплавною річкою. Неподалік від жертовника шурфуванням було виявлено прадавній цвинтар, також скіфських часів. Померлих ховали у неглибоких ямах у витягнутому положенні. Біля похованого знаходилися побутові речі - горщики, миски та інше. На місці ймовірного розташування жертовника також виявлено досить потужний шар попелу і обвуглених кісток. В окремих випадках тіла спалювали. Все це свідчить про досить складний характер вірувань у наших предків. Але, найцікавіше в цьому місці, є те, що жертовник існував тут і до скіфів і після скіфів. Тобто він тут був завжди. Всі праукраїнські етноси, що проходили віками через цей наддніпрянський мікрорегіон поклонялися тут своїм богам і приносили їм жертви. Розташування гори дуже вдале. На висоті, майже 200 м над рівнем моря, з неї на багато кілометрів навкруги все дуже добре видно. Всі городища, що були розташовані у цьому мікрорегіоні, а саме: Чапаївські, Лісниківське (на Замковій горі), "Велике", "Мале" і "Кругле" Ходосівські, Круглицьке (на північний схід від Круглика) і звісно Хотівське та багато інших мабуть користувалися "послугами" цього прадавнього "храму". За часів Київської Русі після прийняття християнства це місце попи почали називати "гнилим", тобто поганим (язичницьким). На противагу, у мальовничій улоговині неподалік гори був закладений монастир з церквою, який дістав назви від людей - "гнилецький", тобто, розташований у "гнилому" місці - "Гнилеччині". Попи, мабуть самі такого перебігу не чекали. Але, як кажуть, із пісні слів не викинеш. З того часу монастир – Гнилецький, а місцина навкруги – Гнилеччина.
  • Подальші дослідження археологу Кубишеву були заборонені тоді ж, у 60-ті. Це пов'язано з тим прадавнім цвинтарем, що він його почав шурфувати. Справа в тому, що у поверхневому шарі були виявлені свіжі поховання 30-х - 50-х років, але на поверхні ніяк не позначені. Від колишнього табору ГУЛАГу, а згодом табору військовополонених німців у березовому гаю, до цього цвинтаря прокладена досить накатана дорога, яка тут і закінчується.
  • Показати всі коментарі
Ця сторінка востаннє змінена 8 років тому