Пелчинський став (Львів)

 історичний шар  Додати категорію

Первинна назва цієї найбільшої водойми у межах міста ніде не згадується. Проте, перша звістка про нього датується 1523 роком. 1530 року міщанин, бурмістр Матвій Мікулка – орендар, згодом власник цього ставу, що належав монахам-домініканцям, віддає заміж за шляхтича Андрія Пелку свою доньку Євфросинію.”На долю Євфросинії припали земельні маєтки Бжезе, Андріянів і третина села Ловчиці, кам’яниця в місті, різнична ятка, спадкове війтівство в Кульпаркові й вулиця Сокільницька…” Це був простір від мурів міста до границі Кульпаркова з полями, чиншовими осадниками, ставами і млинами. Саме від Євфросинії Пелчиної досі став називається Пелчинський. Євфросинія найбільше опікувалася млином та неподалік розташованою цегельнею, які приносили добрі прибутки.
Згодом став виявився тим місцем, навколо якого почало розвиватися життя в цих обширах… Розташований поміж мальовничих узгірь, Вульки (зараз Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького) та Вроновських (зараз Цитадель), живлений багатьма джерелами потоків Сороки та Вульки, притоків Полтви, він приваблював змучених літньою спекою міщан…
Вже у XIX сторіччі, за ініціативи генерала кавалерії, заступника головнокомандувача збройними силами Галичини графа Йогана-Карла Фреснеля у 1820 році став почали використовувати як військовий басейн та школу плавання.
Вже у XIX сторіччі, за ініціативи генерала кавалерії, заступника головнокомандувача збройними силами Галичини графа Йогана-Карла Фреснеля у 1820 році став почали використовувати як військовий басейн та школу плавання.
На кінець XIX сторіччя пливальня стає більш доступною для львів’ян, зокрема, тут вчилися плаванню і дівчата. Будинок пливальні взимку використовували любителі ковзанів. На початку ХХ сторіччя став та приміщення орендувало Лижвярське товариство…
Львівська військова школа плавання продовжувала діяти до І Світової війни. Коли російські війська, що окуповували Львів в 1014-15 рр відступали влітку 1915 року, хтось вирішив з них пожартувати і пустив чутку, що на дні Пелчинського ставу міститься великий скарб. Ласі до грошей російські окупанти спустили став і перекопали все дно, нічого там не знайшовши. Але з тих пір і Пелчинський став перестав існувати.