Садиба Ісаєвичів (Волошинівка)

 занедбаний, закинутий об'єкт, садиба

Історія маєтку почалася ще у кінці XVII століття, коли селом Волошинівка володів Мирон Гавришенко, сотник Баришівський. Його онук Ісай Данилович, баришівський городовий отаман і сотник, отримав універсал на Волошинівку у 1710 році. Від нього і пішов давній рід Ісаєвичів, який володів маєтком 210 років... Цей рід дав Україні, а потім Росії багато кадрових військових. А у Волошинівці залишився невеликий садибний будинок та ландшафтний парк у 4 гектари. Після окупації України радянської Росією, Ісаєвичі емігрували. Але, молодший син повертався в село під час німецької окупації - люди його впізнали. У будівлі за радянських часів розміщувалась контора колгоспу та радгоспу.
Зараз маєток у Волошинівці підтверджує вислів "тіні предків зникають централізовано". Забутий, без охорони, будинок близько 20 років стоїть зачиненим. Коли я приїхав, на його ганку молодь грала "у ножика", кидаючи гостру зброю у старі двері. Коли саме збудований садибний будинок наразі не відомо. Але я знайшов стару цеглу київського заводу "С.В.Шатовъ". Тому дату будівництва попередньо визначаю як кінець XIX століття. Парк маєтку ледь жевріє - майже всі старі дерева порубані - по всьому парку лежать велетенські стовбури 200-літніх тополь. Залишилося всього декілька старих дерев - ялини та тополі, розташування яких вказує на напрям колишніх алей... Старий Царський ставок повністю висох, але величезна акація над ним все ще жива. Все - у смітті та забутті. Але будинок Ісаєвичів ще можна врятувати. Для цього його треба дослідити, обміряти, поставити на облік, як пам'ятку історії та архітектури. А далі - відреставрувати. Село велике, живе і призначення для будинку знайти можна. Найкраще - громадський музей історії села. (Іван Биков)