Опора ЛЕП, при побудові якої вщент були знищені залишки прадавнього жертовника. (Київ)

Коментарі

• 
  Інформація (гість)

  Тут знаходився прадавній жертовник і могильник з часів неоліту до XV ст. нашої доби. Дослідженнями інституту археології у 60-х роках, зокрема археологом Кубишевим знайдено залишки обробленого каменю (базальту) і поховання мешканців Хотівського скіфського городища. Скіфи надавали велике значення поховальним ритуалам. На їх думку, між мертвими і живими повинна існувати природня перешкода, чи то гора, або ріка, або щось інше. В даному випадку між могильником і городищем 2 км непролазного болота у заплаві р.Віти. А у скіфські часи р.Віта була повноводною і судноплавною річкою. Неподалік від жертовника шурфуванням було виявлено прадавній цвинтар, також скіфських часів. Померлих ховали у неглибоких ямах у витягнутому положенні. Біля похованого знаходилися побутові речі - горщики, миски та інше. На місці ймовірного розташування жертовника також виявлено досить потужний шар попелу і обвуглених кісток. В окремих випадках тіла спалювали. Все це свідчить про досить складний характер вірувань у наших предків. Але, найцікавіше в цьому місці, є те, що жертовник існував тут і до скіфів і після скіфів. Тобто він тут був завжди. Всі праукраїнські етноси, що проходили віками через цей наддніпрянський мікрорегіон поклонялися тут своїм богам і приносили їм жертви. Розташування гори дуже вдале. На висоті, майже 200 м над рівнем моря, з неї на багато кілометрів навкруги все дуже добре видно. Всі городища, що були розташовані у цьому мікрорегіоні, а саме: Чапаївські, Лісниківське (на Замковій горі), "Велике", "Мале" і "Кругле" Ходосівські, Круглицьке (на північний схід від Круглика) і звісно Хотівське та багато інших мабуть користувалися "послугами" цього прадавнього "храму". За часів Київської Русі після прийняття християнства це місце попи почали називати "гнилим", тобто поганим (язичницьким). На противагу, у мальовничій улоговині неподалік гори був закладений монастир з церквою, який дістав назви від людей - "гнилецький", тобто, розташований у "гнилому" місці - "Гнилеччині". Попи, мабуть самі такого перебігу не чекали. Але, як кажуть, із пісні слів не викинеш. З того часу монастир – Гнилецький, а місцина навкруги – Гнилеччина. У 1985 році тут були проведені дослідження геологом Олександром Димою. Було доведено, що верхівка гори була штучно насипана ще на 20 метрів. Тобто в доісторичні часи був проведений гігантський обсяг робіт. Місця, звідки забиралась земля з часом перетворились на величезні урвища, які з трьох сторін оточують вершину. З боку стародавнього цвинтаря краї яру штучно вирівняні і також підсипані грунтом. Швидше за все тут була якась огорожа, можливо частокіл. Зараз на місці жертовника розташована опора ЛЕП. При її побудові було вщент зруйновано не тільки саме місце розташування жертовника разом з тисячорічнними цивілізаційними шарами але зникли безповоротньо залишки самого базальтового каменя на якому приносилися жертви.

  12 років тому | відповісти | hide comment