Супутник (Костянтинівка)

 квартал/мікрорайон  Додати категорію

Костянтинівська зірка

або згасле світило радянської епохи



"... Сокровища Вселенной,

Сверкают, словно дышат..."

Песня о звёздах

"Надо заставить народ ужаснуться себя самого,

чтобы вдохнуть в него отвагу"

К. Маркс


Середина 20-х років минулого століття. Нова Економічна Політика (НЕП) тількино витягнула радянську країну з кризи, хоча вже через якихось кілька років сама буде битись у конвульсіях на ній же загартованих багнетах адміністративно-командної системи.

В цей період фактично закінчується відбудова всіх повоєнних підприємств нашого міста, багато з них реконструйовано. Наче птахи фенікс, заводи в потузі підіймаються з попелу громадянської війни та воєнного комунізму.

В 1926 році чисельність населення збільшилось до 25303 людини і Костянтинівка віднесена до розряду селищ міського типу. Проблеми житла та його елементарного устрою, не дивлячись на зухвалі звіти комуністів к десятій річниці Жовтня, з стрімким ростом населення стали ще більш гострими. Левова частка житла міста складалась з напівземлянок, лачуг, хатинок-мазанок, бараків і взагалі не мала аніякої схеми чи планування. Лишень тільки починалась электрофікація деяких рабітничіх районів, прокладка водопроводу…

Водночас в Костянтинівки будуються громіздкі та епохальні споруди, такі як Держбанк (зараз торгівельний комплекс «Україна»), Центральна пошта та інші, для потреб процвітаючого НЕПу та наглядної величі режиму. В цей час заводи давали чималий прибуток і грошей на монументальне чи одіозне будівництво не жалкували. Будується і різнопланове житло.

Саме в другій половині двадцятих років і з’являється в нашому місті зірка. Словами інопланетянина з славнозвісного радянського мультфільму: «Звезда, в вашем болоте?!». Так, справжнісінька зірка. Вона не миттєво сполохнула в нашому місті, як «сверхнова», а з середини 20-х терпляче народжувалась з цеглини і дерева, набираючи форму з хитросплетінь вулиць та будинків. Адже саме це небесне тіло зовсім незвичайне – це зіркоподібне (п’яти кінцеве) у плані селище з типово радянською назвою «Красный городок».

Це творіння одної з гілок радянської архитектури першого (до 1932 року) етапу з характерною новаторською спрямованістю. Напевно, цей проект враховує розповсюджені тоді ідеї синтезу архітектури і мистецтва с ціллю створення на їх основі психофізичних законів «раціональної» архітектури, яка володіла «емоційно-естетичними рисами і властивостями».

Цей доволі рідкісний приклад планування робітничого селища бесперечно мав ідеологічну спрямованість.

Автор проекту – видатний харківський архітектор Гінзбург А.М. В його біографії зазначено, що після 1922 року він приймав участь у відбудові Донбасу, а повернувся до Харкова у 1924 році. Тобто, десь у цей відрізок часу, вірогідно, і народився проект Костянтинівської зірки. А вже з початку 30-х годов конструктивізм, предтечею и основоположником якого був Гінзбург, опинився під ідеологічною забороною.

Не треба піддаватися омані цільовій назві проекту - робітниче селище, адже і номенклатура, і керівництво заводів, і різні дільці епохи НЕПу нечурались причисляти себе до рядів пролетаріату. І заселятися в шикарні апартаменти та новобудови.

Зіркова забудова планувалась трьома типами будинків. Один з типів, що зберігся - добротні одноповерхівки з дуже товстими, не меньш 80 см., стінами. Секрет товщини стін розповів місцевий мешканець – архітектори виходили з розрахунку товщини промерзання взимку ґрунту. Тому зимою в цих домівках оптимально тепло, а влітку – прохолодно.

В середені самої зірки, судячи з проекту, було заплановане центральне місто відпочинку мешканців. Там, імовірно, якісь клумби, котрі зверху разом нагадують квітку, в її центрі - пам’ятник чи фонтан.

Період 20-х висунув багато сміливих ідей, але усі вони, за рідкісними виключеннями, мало були співвідношенні с поточними потребами і можливостями країни. Не стала виключенням і зірка. Так на мапі Костянтинівки 1929 року видно, що і к тому часу проект був завершений лишень на 25-30%.

А вже з`явилось нове, породжене більшовизмом, економічне чудо(-висько) – п’ятирічка, в основі якої закладається директивне планування, тобто знищення засад самого НЄПу. «Ціль виправдовує засоби» саме під таким гаслом комуністична верхівка, не дуже то зважаючи на людські потреби, незабаром проведе перші кроки форсованої індустриалізаціі. Як з радянської пісні, «наш паровоз летит вперёд», вище керівництво стрімко міняє курс, вирішив, що досить бавитись з архітектурним новаторством.

В цей період молода амбіціозна країна потребує потужної промисловості та «простого, как гвоздь» планування житла. Від нетипових форм відмовились. «Несознательных» і «неотвечающих потребностям времени» архитекторов разом з їх нереалізованими проектами просто розчавлює набираючими оберти колесами цього «червоного потяга», ставшого на колію классіцизму, а потім перевели стрілки на сталінський ампір.

Все ж Костянтинівська зірка безслідно не зникла. Мешканці «Красного городка», неначебто як Маленький Принц на своєй планеті, і зараз живуть на позабутій всіма зірці. Тільки з літака, на старій мапі або ж з супутника, можна побачити декілька промінів колись-то грандіозного задуму. Існуючі «у плоті» залишки цього, так сказати, «вавилонського» проекту, досі заплутують людей своїми лабіринтами вулиць і нумерацією осель.

А вночі з холодних глибин космосу над рештками не рідної сестри мерехтять справжні зірки. Їх сяйво, на відміну від людських спромог, вічне.

НОВОСЕЛЬСЬКИЙ А.М