Церква Преподобної Параскеви Сербської (Судче)

 церква (християнський храм)  Додати категорію

sites.google.com/site/sudceua/pro-sudce/cerkva

В перше про божий храм в селі Судче згадується у книзі «Описание церквей и приходов Минской епархии», виданій у Мінську в 1879році.
Церква дерев’яна, у вигляді хреста з трьома глухими куполами, гонтовою покрівлею, пофарбованою в чорний колір, одними вхідними дверима і одним рядом вікон, без залізних грат. Зовнішні стіни не пофарбовані. Приміщення було старим. Внутрішня площа її 15 квадратних сажнів, тобто 68,3 квадратних метра. Стеля настелена дошками, підлога деревяна, стіни побілені., перед алтарна частина не підвищена, клироси обладнані при триярусному дощатому іконостасі, пофарбованому в темно зелений колір, старого обладнання з пофарбованими рамами і 13 іконами нового (3 і старого (10) письма. До опалення церква не була пристосована. Престол її носив ім’я Животворної трійці. Тепер, як відомо,цей храм носить ім’я Святої Параскеви.
Літургічний посуд був срібним, риз було 6, з них 2 нових, а з трьох богослужебних Євангелій – дві в оксамитовій оправі з металевими зображеннями, на лицьовому боці, Воскресіння та Євангелістів., а на зворотному – Розп’яття і з такими металевими кріпленнями.
Метрична книга в церкві збереглась з 1721року.
Територія церкви була обнесена дерев’яним парканом. Дзвіниця обладнана з церквою. Дзвонів було 3: в 5, 3 і 1,5 пуда. До Судченської церкви в той час була приписана і Залізницька приходська церква.
Під час Першої світової війни храм був спалений 27 жовтня 1914року в день святкування свята Преподобної Параскеви Сербської. Розповідають, що на попелищі храму селяни знайшли ікону Святої Параскеви Сербської (яку подарувала церкві пані Чернецька, вона відвідала поховання цієї святої в1911році).
Згодом люди вирішили збудувати новий храм і назвати його на честь Преподобної Параскеви Сербської, ця подія відбулась в 1938році. Не надовго затихли гармати вже в 1941 році наше село попало під окупацію, саме на цей час припадає ініціатива селян втопити дзвони в місцевому озері, щоб ті не дістались окупантам (всі спроби відшукати ті дзвони в наш час зазнали невдачі).
Після закінчення воєнних дій церква діяла за своїм призначенням недовго в 1956 році вона була знята з реєстрації. В приміщенні церкви в той час була школа.
Лише зі здобуттям незалежності України в 1991році в храмі почались вестись богослужіння. В день пам’яті Іова Почаївського в цей день було 2 народження храму, його освячували 2 раз.