Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка (Харків)
Ukraine /
Kharkivska /
Kharkiv /
Харків /
вул. Сумська, 9
World
/ Ukraine
/ Kharkivska
/ Kharkiv
, 2 км від центру (Харків)
Світ / Україна / Харківська область
театр, пам'ятка архітектури (історії), споруда 1840-х рокiв
остав 1934 року на базі розгромленого “Березоля», як заперечення останнього. 1935 року театр отримав ім'я Тараса Григоровича Шевченка. У 1947 році театру було надано статус «академічного».
Орієнтація на соцреалістичні позиції, переважання у репертуарі російської радянської драматургії, копіювання театру ім. І. Франка, висунення О. Корнійчука на чоло українських драматургів, обмеження західноєвропейського репертуару до класики 19 ст. характеризують провідну лінію новоствореного театру. Наказом Народного комісаріату освіти в жовтні 1933 театр (ще тоді «Березіль») очолив М. Крушельницький (1933 — 1952), згодом вихованець Московського художнього академічного театру Б. Норд (1952 — 1957), далі О. Сердюк (1957 — 1962), якого змінив В. Крайниченко. По смерті останнього (1964) театр поступово зійшов на репертуар сучасної соцреалістичної драматургії, побутової класики та на щодалі частіші гастролі російських режисерів школи К. Станіславського.
З повоєнних випускників Харківського Інституту Мистецтв працював режисером Г. Кононенко (1965 — 1969), з московської школи В. Оглоблін (1967 — 1971), згодом Б. Мешкіс (1971 — 1974), А. Літко та інші. З помітніших вистав повоєнного часу були: «Не називаючи прізвищ» В. Минка. «Примари» Г. Ібсена, «Гамлет» В. Шекспіра, «Плянета Спераніа» О. Коломійця, «Перекоп» І. Кавалерідзе, «Патетична соната» М. Куліша (1972).
Художній керівник та генеральний директор театру у 2002 — 2005 роках - Андрій Жолдак. Виставами А. Жолдака "Гамлет. Сни", "Один день Івана Денисовича", "Місяць кохання", "Чотири з половиною", "Ґольдоні. Венеція" театр долучився до сучасної аванґардної стилістики, успішно презентував Україну на міжнародних фестивалях в 17-ти європейских країнах. В 2004 році за вистави "Місяць кохання" і "Ґольдоні. Венеція" Андрій Жолдак бул удостоєний Премії ЮНЕСКО, а труппа театру ввійшла до десятки кращих трупп Європи. Вистава А. Жолдака "Ромео і Джульєтта. Фраґмент" була заборонена до показу в Україні, що й стало головною причиною відставки Жолдака з посади керівника театру. Прем'єра цієї вистави відбулася в Берліні в листопаді 2005 року. Андрій Жолдак походить зі знаменитої театральної династії Тобілевичів - Тарковських. Він є праправнуком українського драматурга І. К. Карпенка - Карого та Надії Тарковської, а також доводиться внучатим племінником акторам і режисерам М. Садовському і П. Саксаганському та має спільне коріння з Арсенієм і Андрієм Тарковськими. За час свого керівництва Андрій Жолдак, щоб вшанувати пам'ять видатного режисера Леся Курбаса, намагався офіційно повернути театру попередню назву "Березіль".
Орієнтація на соцреалістичні позиції, переважання у репертуарі російської радянської драматургії, копіювання театру ім. І. Франка, висунення О. Корнійчука на чоло українських драматургів, обмеження західноєвропейського репертуару до класики 19 ст. характеризують провідну лінію новоствореного театру. Наказом Народного комісаріату освіти в жовтні 1933 театр (ще тоді «Березіль») очолив М. Крушельницький (1933 — 1952), згодом вихованець Московського художнього академічного театру Б. Норд (1952 — 1957), далі О. Сердюк (1957 — 1962), якого змінив В. Крайниченко. По смерті останнього (1964) театр поступово зійшов на репертуар сучасної соцреалістичної драматургії, побутової класики та на щодалі частіші гастролі російських режисерів школи К. Станіславського.
З повоєнних випускників Харківського Інституту Мистецтв працював режисером Г. Кононенко (1965 — 1969), з московської школи В. Оглоблін (1967 — 1971), згодом Б. Мешкіс (1971 — 1974), А. Літко та інші. З помітніших вистав повоєнного часу були: «Не називаючи прізвищ» В. Минка. «Примари» Г. Ібсена, «Гамлет» В. Шекспіра, «Плянета Спераніа» О. Коломійця, «Перекоп» І. Кавалерідзе, «Патетична соната» М. Куліша (1972).
Художній керівник та генеральний директор театру у 2002 — 2005 роках - Андрій Жолдак. Виставами А. Жолдака "Гамлет. Сни", "Один день Івана Денисовича", "Місяць кохання", "Чотири з половиною", "Ґольдоні. Венеція" театр долучився до сучасної аванґардної стилістики, успішно презентував Україну на міжнародних фестивалях в 17-ти європейских країнах. В 2004 році за вистави "Місяць кохання" і "Ґольдоні. Венеція" Андрій Жолдак бул удостоєний Премії ЮНЕСКО, а труппа театру ввійшла до десятки кращих трупп Європи. Вистава А. Жолдака "Ромео і Джульєтта. Фраґмент" була заборонена до показу в Україні, що й стало головною причиною відставки Жолдака з посади керівника театру. Прем'єра цієї вистави відбулася в Берліні в листопаді 2005 року. Андрій Жолдак походить зі знаменитої театральної династії Тобілевичів - Тарковських. Він є праправнуком українського драматурга І. К. Карпенка - Карого та Надії Тарковської, а також доводиться внучатим племінником акторам і режисерам М. Садовському і П. Саксаганському та має спільне коріння з Арсенієм і Андрієм Тарковськими. За час свого керівництва Андрій Жолдак, щоб вшанувати пам'ять видатного режисера Леся Курбаса, намагався офіційно повернути театру попередню назву "Березіль".
Стаття у Вікіпедії: http://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_академічний_український_драматичний_театр_імені_Тараса_Шевченка
Міста поруч:
Координати: 49°59'42"N 36°13'54"E
- Харківський академічний драматичний театр 0.4 км
- Комерційний клуб 0.4 км
- Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка (ХНАТОБ) 0.5 км
- Молодіжний театр «Мадригал» 3.3 км
- Полтавський обласний музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя 129 км
- Театр драми і комедії ім. Щепкіна 144 км
- ПК Хіміків 200 км
- Козачий кінний театр 288 км
- Державний Академічний Великий театр Росії (ДАВТ) 649 км
- Театр «Нова Опера» 650 км
- Центр 0.5 км
- Клочківка 0.6 км
- Ботанічний сад 0.7 км
- Сад імені Тараса Шевченка 0.7 км
- Центральний ринок 0.8 км
- Благбаз 0.9 км
- Залопань 1.1 км
- Нагірний 1.3 км
- Шевченківський район 4.8 км
- Київський район 7.3 км